«Бджоли врятували мені життя»: 83-річний пасічник із Тернопільщини розповів про улюблену справу (відео)
Вже понад 60 років пасічництво є невід'ємною частиною життя 83-річного Омеляна Мандзюка з Колодіївки. За цей час він став одним із найвідоміших пасічників Тернопільщини. Із бджолярством чоловік познайомився ще у 1964 році. Тоді працював водієм на Львівській залізниці й одного разу отримав завдання перевезти вулики пасічника. Після цього зацікавився бджолами та вирішив створити власну пасіку.
Я приїхав вантажити ці вулики на машину, аж тут мене вжалила бджола в губу. І цей пасічник мені сказав: “Слухай, та ти ж можеш бути гарним пасічником, якщо твоя губа не опухла ”. Я це взяв до уваги, чому б ні? Одразу приїхав додому і почав робити вулики, — розповідає Омелян Мандзюк.
Усі вулики чоловік зробив власноруч. Із роками його пасіка збільшувалася. Омелян Мандзюк розповідає, бджоли дуже чутливі до змін погоди, хвороб і шкідників.
Тепер я зовсім засмучений, дуже зараз травлять бджіл. Кроплять поля кожен день. Тільки но сонечко підніметься, бджола йде в обліт у поле, а там падає і гине. Тому зараз нема в мене так багато бджіл, тільки молоді залишились, — каже пасічник.
Сьогодні на пасіці Омеляна Мандзюка десятки вуликів, із них збирає різні сорти меду. Попри поважний вік, чоловік і досі самостійно доглядає за бджолами, ремонтує вулики та виконує всю роботу. Він зізнається, з роками це стало важче, однак залишити улюблену справу не може. Каже: після важкої травми, яку отримав у 50-річному віці, саме бджоли допомогли йому відновитися.
У мене був параліч. І коли мене привезли до лікарні, мені казали, що більше шести днів жити не буду. Але бачите вже от скільки років живу. І після того я навіть приходив, щоб бджоли мене жалили. Зараз Якщо болять ноги, я вдягаю чорні шкарпетки і ходжу по пасіці, вони тут мене жалять. Якби не бджоли, мене б давно на світі вже не було, — розповідає Омелян Мандзюк.
Бджоли добре знають пасічника. Якщо поводитися з ними спокійно і дбайливо, вони це відчувають.
Навесні відбувається перший обліт бджіл. Ви собі не можете уявити, в якому я від них захваті! Вони на мене лізуть, на голову сідають, такі раді, що вони живі, все їм дозволяю. Вони мене люблять, та й я їх люблю, як їх не любити?! — розповідає Омелян Мандзюк.
За десятиліття роботи чоловік навчився розуміти поведінку комах. Каже, інколи достатньо лише підійти до вулика, щоб зрозуміти, чи все гаразд із бджолами.
Положив руку на вулик і я вже знаю, що там робиться. Якщо я відчуваю приємне тепло, все добре. Але якщо відчуваю холод, вже знаю, що там непорядок. Якщо занадто гаряче, теж недобре, — ділиться пасічник.
Взимку бджоли майже не літають і зимують у вуликах. Якщо влітку робоча бджола живе близько місяця, то зимова може прожити до шести-семи місяців. Найбільшу небезпеку в цей період становлять миші, які можуть проникнути у вулик. Саме тому за пасікою стежить не лише господар, а й його кіт.
Мед та бджіл любить вся родина Омеляна Мандзюка. До пасіки з дитинства звикла й його донька.
Рамки наливали, мед качали, сиропи варили. В дитинстві це все було не те що важко: просто встав зранку, отримав завдання і ти маєш це зробити. Навіть не знаю чи подобалося, чи ні, це тато все контролював, — розповідає донька Омеляна Мандзюка Тетяна Макарова.
До речі, Омелян Мандзюк був одним із ініціаторів встановлення у Тернополі пам'ятника “Бджілці-трудівниці”. Крім того у 2021 році чоловік описав свій багаторічний досвід з бджільництва у книзі “На бджолиному крилі”.
Детальніше — в сюжеті:
Читайте також: «Заради цього варто жити й трудитися»: бджоляр із Тернопільщини розповів про родинне ремесло
На сімейній пасіці на Тернопільщині створюють смаколики і вироби з меду та воску
«Мій мед уже подорожує світом»: тернопільська студентка розповіла, як почала свій бізнес у 18 років
Фото, відео Михайла Урбанського