Біль, який не стирає час: в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня у 1944 році рядянська влада розпочала депортацію кримських татар із рідного Криму. За декілька днів сотні тисяч людей проти власної волі вивезли у віддалені регіони СРСР. Багато з них загинули в дорозі або у перші роки заслання.
Я ненавиджу радянську владу. Комунізм для мене дорівнює нацизму. Тому що з таким завзяттям винищувати власний народ можуть тільки паралідарні маніяки, якими, власне, вони і були — що Сталін, що Гітлер.
18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня у 1944 році радянська влада розпочала масову депортацію кримських татар із рідного Криму. За лічені дні сотні тисяч людей силоміць вивезли у віддалені регіони СРСР. Багато з них загинули в дорозі або у перші роки заслання. Сьогодні українці згадують трагічні сторінки історії та вкотре наголошують: боротьба кримськотатарського народу за право жити на своїй землі триває і нині.
Коли люди спали, до них постукали, і від імені СРСР оголосили їх зрадниками. Вони взагалі не розуміли, що відбувається. Багато кримських татар і досі не знають російської мови, тож вони не розуміли, що їм говорять і чому виганяють з дому, — історикиня Гульнара Абдулаєва.
Упродовж кількох днів понад 190 тисяч людей силою завантажували у товарні вагони та відправляли до Узбекистану, Сибіру й інших віддалених регіонів Радянського Союзу. Людям дозволяли взяти лише найнеобхідніше. Дорога тривала тижнями — без належної їжі, води та медичної допомоги.
Моя прабабуся на той час у ту ніч чергувала в Бахчисарайському палаці, тому що його було переобладнано під госпіталь для військових, і її привели звідти. Тобто в сім’ї були лише жінки. Найстаршій — моїй бабусі — було 10 років, а найменшій — 3 роки. Їм узагалі сказали, що їх ведуть на розстріл. І вони взагалі нічого не взяли з дому, — історикиня Гульнара Абдулаєва.
Тисячі людей, серед яких були діти та літні люди, не пережили депортації. Сталінський режим звинуватив цілий народ у нібито співпраці з нацистами, хоча жодних доказів масової вини не існувало.
Шістдесят сім ешелонів, які направляли в Середню Азію та на Урал, були вислані, і впоралися з цим буквально за дві доби. Тобто вже двадцятого травня Крим був повністю «звільнений» — і жодного кримського татарина там не залишилося, — історикиня Гульнара Абдулаєва.
Після виселення кримських татар позбавили права повертатися до рідного Криму. Їхні будинки, майно та навіть згадки про народ намагалися знищити.
У 2015 році Верховна Рада України офіційно визнала депортацію кримських татар геноцидом. Відтоді 18 травня в Україні щороку проходять пам’ятні заходи, хвилини мовчання. Сьогодні ця дата має особливе значення і через сучасні події. Після окупації Криму у 2014 році кримські татари знову зіткнулися з переслідуваннями, обшуками, арештами та утисками. Українці згадують жертв депортації та наголошують: трагедія 1944 року не повинна повторитися. Пам’ять про злочини тоталітарного режиму — це нагадування про ціну свободи та право кожного народу жити на своїй землі.