Біле ліжко, неземний образ і 60 «червоних прапорців»: Надя Дорофєєва презентувала новий іронічний кліп

Білосніжне ліжко, холодний блакитний акцент у макіяжі та десятки яскраво-червоних прапорців довкола. У своїй новій відеороботі Надя Дорофєєва бере популярний вислів із сучасних розмов про побачення та сміливо приміряє його на себе.

12 листопада співачка презентувала трек «Червоні прапорці» та стильний кліп до нього. Візуальна історія починається з добре знайомої кожному спокуси — зробити те, про що згодом, найімовірніше, доведеться пошкодувати.

Спершу в кадрі з’являється лише один тривожний прапорець. Проте згодом їх стає настільки багато, що вони повністю заповнюють простір, і героїня Дорофєєвої опиняється просто в епіцентрі цього червоного моря. Спеціально для зйомок команда підготувала 60 прапорців — і кожен із них став частиною відвертої історії про власні слабкості.

Естетика сну та 60 символів спокуси

Режисер відео Руслан Махов прагнув зробити образ Дорофєєвої трохи неземним і майже невагомим. У залитому світлом мінімалістичному просторі навіть звичайне ліжко здається сюрреалістичною декорацією зі сну. Біле вбрання співачки, за яке відповідала стилістка Соня Горобець, майже зливається зі світлим тлом — завдяки цьому прийому погляд глядача раз у раз повертається до контрастних червоних полотнищ і виразного блакитного макіяжу очей.

Спочатку героїня намагається вибратися з цього простору. Та з появою кожного нового прапорця стає дедалі зрозуміліше, чому їй це так важко дається: усі вони виросли тут через її власні рішення. За словами Руслана Махова, у цій роботі йому було цікаво візуалізувати знайому багатьом психологічну пастку — як ми вперто повторюємо ті самі помилки, навіть коли чудово усвідомлюємо, що саме робимо.

Коли головний «червоний прапорець» — твій власний

Нову пісню Надя Дорофєєва створила у вже знаковому авторському тандемі з Михайлом Кацуріним та Іваном Клименком. Зазвичай у розмовах про стосунки «червоні прапорці» заведено помічати в комусь іншому, однак артистка іронічно перевертає цю звичну оптику. Її героїня чудово знає про власні внутрішні протиріччя і не боїться зізнатися: її магнітом тягне саме туди, де вона вже бачить попередження про небезпеку.

Саме в цій чесності й криється головна іронія треку. Адже чужі суперечності так легко перелічити за чашкою кави з подругою, а от зі своїми власними інколи доводиться провести цілу ніч наодинці — точнісінько як Дорофєєвій у білому ліжку посеред десятків червоних прапорців.