Binance не віддасть крипту після смерті власника: доступ отримає лише той, хто знайде ключ

Раптова смерть володільця криптогаманця може поставити його родичів перед питанням: як довести нотаріусу та суду наявність нематеріальних активів, про які держава не має жодного запису у своїх реєстрах. Поки Закон України «Про віртуальні активи» № 2074-IX досі очікує набрання чинності разом із відповідними податковими змінами, суди вже змушені вирішувати реальні майнові спори щодо сотень тисяч доларів у стейблкоїнах та біткоїнах.

Здавалося б, із криптовалютою у спадщині все просто. Цивільний кодекс, а саме ст. 1218 ЦКУ передбачає, що до спадщини переходять усі права та обов’язки, які належали померлому і не припинилися після його смерті.

Податковий кодекс також охоплює спадщиною майнові та немайнові права. А ЦКУ прямо визнає цифрові речі — блага, які існують лише в цифровому середовищі та мають майнову цінність. До них належать і віртуальні активи.

Тобто сам факт, що криптоактив обліковується або контролюється за допомогою блокчейн-інфраструктури, а не зберігається на банківському рахунку, сам по собі не виключає можливості його переходу у спадщину.

Але тут і починається головна проблема: отримати право на крипту — ще не означає отримати доступ до неї.

З квартирою, автомобілем чи грошима в банку все зрозуміло: є реєстр, банк, документи — і механізм, який дозволяє підтвердити право спадкоємця.

З криптовалютою все інакше.

Якщо біткоїн зберігається на некастодіальному гаманці, контроль над ним фактично зводиться до приватного ключа або seed-фрази. Немає ключа, відповідно немає і технічної можливості підписати транзакцію і переказати актив. І тут свідоцтво про право на спадщину саме по собі проблему не вирішує.

Законодавчий статус віртуальних активів: концепція проти практики

З криптовалютою є важливий юридичний нюанс: законодавча модель уже існує, але повноцінно вона ще не запрацювала.

Закон України «Про віртуальні активи» № 2074-IX від 17 лютого 2022 року досі не набрав чинності. Тому посилатися на нього як на чинний спеціальний закон, який сьогодні регулює обіг криптоактивів в Україні, некоректно. Але цей закон важливий як орієнтир для розуміння того, як законодавець бачить природу віртуальних активів, права на них та механізми їх обігу.

Водночас відсутність чинного спеціального закону не означає, що криптовалюта юридично «випадає» зі спадкового права. Тут працюють загальні норми Цивільного кодексу про майно, майнові права та спадкування. Саме вони дозволяють ставити питання про входження цифрових активів до складу спадщини.

Але є різниця між правом на криптовалюту і технічною можливістю нею розпорядитися. І саме на цьому місці традиційна спадкова процедура стикається з технологією блокчейну.

Коли крипта на біржі — і коли ключ тільки у власника

Некастодіальний гаманець

Це Trust Wallet, MetaMask, Ledger, Trezor та інші рішення, де користувач сам контролює доступ до активів. Головним стає приватний ключ або seed-фраза.

У некастодіальному гаманці контроль над активами здійснюється через приватні ключі. Seed-фраза може бути засобом відновлення доступу до таких ключів. Якщо спадкоємець не має приватного ключа, seed-фрази або іншого передбаченого системою механізму відновлення, свідоцтво про право на спадщину саме по собі не дає змоги підписати транзакцію й перемістити актив

Тому тут виникає головна проблема криптоспадщини, коли право на актив може перейти до спадкоємця, але без ключа цей актив може залишитися недоступним.

Суд не може замінити приватний ключ власника та безпосередньо підписати блокчейн-транзакцію, але може застосувати процесуальні заходи для встановлення обставин, збереження доказів і захисту майнового права.

Централізована криптобіржа (CEX).

Тут ситуація інша. Користувач не контролює приватні ключі безпосередньо — доступ до активів здійснюється через акаунт на платформі. Саме тому біржа потенційно може ідентифікувати власника, перевірити документи спадкоємця та провести передбачену її правилами процедуру передачі активів.

Централізовані біржі можуть мати окремі процедури роботи з активами померлих користувачів. Вони зазвичай вимагають підтвердити смерть власника акаунта, особу заявника та його право на спадкування або повноваження виконавця заповіту. Конкретний перелік документів і порядок розгляду залежать від біржі, країни, договірних умов та застосовного права.

Отже, для крипти на централізованій біржі головна проблема — не сам доступ до блокчейну, а доказ належності активів, ідентифікація акаунта та проходження процедури спадкування у конкретного провайдера.

Реальна судова практика: коли крипта доходить до суду

Українські суди вже стикаються з криптоактивами не лише в теорії. Віртуальні активи фігурують у цивільних спорах, кримінальних провадженнях, питаннях арешту майна та витребування доказів.

Для спадкування особливо цікавою є справа № 646/6626/25.

У цій справі суд розглядав спір про поділ спадкового майна після смерті спадкодавця. Одним із активів, щодо яких виник спір, була криптовалюта Tether USDt у розмірі 233 813,24 USDT, яка, за твердженнями позивача, зберігалася на акаунті померлого на Binance.

Позивач стверджував, що після смерті спадкодавця криптоактиви були переказані з його акаунта на гаманець іншої особи.

Суд задовольнив клопотання про витребування доказів та зобов’язав ТОВ «Бінанс Україна», надати конкретну інформацію про акаунти, їх власників, залишки активів і рух криптовалюти. Зокрема, суд запросив дані про транзакції, дати, суми та рахунки, з яких і на які здійснювалися перекази.

Цей кейс важливий з практичної точки зору. Якщо криптовалюта зберігається на централізованій платформі, суд може використовувати звичайні процесуальні механізми витребування доказів, щоб встановити, кому належав акаунт, які активи на ньому перебували та що з ними сталося після смерті власника.

Кримінальний вимір: коли ключ стає речовим доказом

Криптоактиви вже фігурують і в кримінальних провадженнях. Причому правоохоронців цікавлять не лише самі монети, а й усе, що може забезпечити доступ до них: телефони, ноутбуки, жорсткі диски, файли wallet.dat, апаратні гаманці, паролі та seed-фрази.

Це добре видно з практики у справі № 757/66015/25-к. Під час розслідування правоохоронці вилучили, серед іншого, пристрої та носії інформації, пов’язані з криптогаманцями. У матеріалах провадження фігурували також дані для доступу до Bitcoin-гаманця, після чого з нього було здійснено переказ 3,59289637 BTC.

Для проблеми спадкування цей кейс має простий висновок: приватний ключ і seed-фраза — це не просто технічні дані. Втрата, розголошення або незаконне заволодіння ними може означати втрату фактичного контролю над активом.

Чому свідоцтво про спадщину не вирішує проблему доступу

Нотаріус може встановити склад спадщини та оформити спадкові права за наявності належних доказів. Але це не означає, що він автоматично отримує технічний спосіб перемістити криптовалюту з некастодіального гаманця.

З банківським рахунком ситуація простіша: банк є третьою стороною, яка веде облік коштів і може виконати законну вимогу спадкоємця після оформлення спадщини.

У self-custody-гаманці такої третьої сторони може взагалі не бути.

Тому проблема полягає не стільки у відсутності права на актив, скільки у відсутності механізму технічної реалізації цього права.

Якщо спадкоємець має належні документи, але не має приватного ключа або іншого передбаченого протоколом способу відновлення доступу, саме свідоцтво про право на спадщину не створює нового ключа і не дозволяє підписати блокчейн-транзакцію.

Із централізованими біржами ситуація інша. Біржа контролює акаунт і може мати власну процедуру роботи зі спадкоємцями. Тому в такому випадку юридичне оформлення спадщини може бути доповнене зверненням до самого провайдера.

Як не залишити спадкоємцю лише паперове свідоцтво

Криптоспадкування краще планувати заздалегідь.

У заповіті можна визначити спадкоємців та порядок розподілу майна. При цьому приватні ключі, паролі та seed-фрази не варто безпосередньо включати до тексту заповіту.

Заповіт має визначати, кому належить актив, а не розкривати секрет, який дає технічний контроль над ним.

Спадкоємець повинен мати безпечний спосіб отримати доступ до активу після смерті власника. Це може бути апаратний гаманець із окремо організованим зберіганням даних для відновлення доступу, multisig-рішення або інша схема, яка не створює єдиної точки відмови.

Спадкоємець має знати, що актив існує і як отримати до нього доступ, але ця інформація не повинна створювати можливість заволодіти активом за життя власника.

Головна проблема не в блокчейні

Українське спадкове право не містить правила, за яким цифровий актив автоматично зникає зі складу спадщини через свою технологічну природу.

Закон може визнати право спадкоємця. Суд може витребувати докази. Нотаріус може оформити спадщину. Але жоден із цих механізмів сам по собі не створює приватного ключа.

Саме тому криптоспадкування потрібно планувати не в момент смерті власника, а задовго до неї.

Для біржових активів ключовим стає документальне підтвердження права та взаємодія з провайдером. Для некастодіальних гаманців — безпечна передача або відновлення доступу.

У криптоспадкуванні діє проста формула: право без доступу не працює, а доступ без правильно оформленого права створює зовсім інші ризики.

Водночас для кожної конкретної справи потрібно довести існування активу, його належність спадкодавцеві та обсяг відповідного права. Свідоцтво про право на спадщину підтверджує перехід права, але не створює приватного ключа й не замінює технічний механізм доступу до некастодіального гаманця.

Тому криптоспадкування потребує планування за життя власника. У заповіті доцільно визначити спадкоємців і порядок розподілу майна, але не розкривати seed-фразу чи приватний ключ у відкритому тексті заповіту. Дані для відновлення доступу потрібно зберігати окремо, безпечно та так, щоб спадкоємець міг отримати їх після смерті власника, але не мав безконтрольного доступу до активів за його життя.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.