Бізнесу можуть списати плату за землю за 2025–2026 роки: кого стосуватиметься нова пільга

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15552, яким пропонується розширити податкову підтримку власників і користувачів земель, що постраждали через війну. Ідеться не лише про території, де безпосередньо ведуться бойові дії або які тимчасово окуповані, а й про землі, розташовані на відстані до 40 кілометрів від районів активних бойових дій.

Автори документу пропонують звільнити такі земельні ділянки від земельного податку та орендної плати за землі державної і комунальної власності. Причому передбачений механізм має охопити не тільки майбутні податкові періоди. Платникам планують дозволити скоригувати вже задекларовані зобов’язання, а в окремих випадках – скасувати податкові повідомлення-рішення, анулювати визначені контролюючими органами зобов’язання та податковий борг.

Таким чином, законопроєкт фактично пропонує врахувати ще одну категорію територій, які формально можуть не мати статусу районів активних бойових дій, але через близькість до фронту залишаються небезпечними для ведення господарської діяльності.

Ключові зміни

Ключова пропозиція міститься у новому пункті 69.142 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Якщо законопроєкт ухвалять, на період воєнного стану та до кінця року, в якому його буде припинено або скасовано, пропонується не нараховувати і не сплачувати плату за землю за земельні ділянки, які відповідають визначеним у законопроєкті критеріям.

Пільга стосуватиметься трьох основних категорій територій:

• перша – землі, розташовані на територіях активних бойових дій
• друга – земельні ділянки на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України
• третя – землі, які знаходяться на відстані не більше 40 кілометрів від територій активних бойових дій.

Саме остання категорія є однією з головних новацій законопроєкту. Її поява пояснюється тим, що реальний вплив війни не обмежується адміністративною межею території, яка офіційно внесена до переліку районів активних бойових дій.

Підприємство може працювати за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, але при цьому регулярно зазнавати обстрілів, втрачати працівників через евакуацію, зупиняти виробництво, мати проблеми з логістикою або взагалі не мати можливості повноцінно використовувати землю за її цільовим призначенням. Саме цю ситуацію законопроєкт №15552 намагається врахувати в податковому законодавстві.

Варто зазначити, що запропонована норма поширюється на земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні фізичних осіб, а також юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців. Для фізичних осіб передбачається звільнення від плати за землю за період з 1 січня 2025 року до 31 грудня року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Для юридичних осіб та ФОП запропонований період починається з 1 березня 2025 року і також триватиме до кінця року, в якому завершиться дія воєнного стану.

Тобто йдеться про ретроспективне застосування податкової пільги. Це важливий момент, оскільки частина платників уже могла задекларувати та сплатити відповідні податкові зобов’язання. У разі ухвалення закону вони отримають можливість привести свої декларації у відповідність до нових правил.

Що буде з уже поданими деклараціями

Окремий блок законопроєкту присвячений саме платникам, які вже задекларували плату за землю за 2025 та 2026 роки. Такі платники зможуть скоригувати нараховані податкові зобов’язання шляхом подання уточнюючих податкових декларацій. Для плати за землю передбачена можливість відкоригувати зобов’язання за період з березня 2025 року по грудень 2026 року. Це означає, що сам факт подання декларації до появи нової пільги не позбавлятиме платника права скористатися нею. Після набрання чинності законом підприємство або інший платник зможе провести відповідне коригування у порядку, встановленому Податковим кодексом.

Окремо врегульовується питання орендної плати за земельні ділянки, які були забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання через потенційну загрозу такого забруднення. Для таких випадків законопроєкт також передбачає можливість скоригувати задекларовані зобов’язання за 2025–2026 роки шляхом подання уточнюючих декларацій.

Таким чином, автори пропонують не залишати ситуацію, коли підприємство вже сплатило земельний платіж, а після запровадження пільги фактично отримало право не сплачувати його.

Ще один важливий наслідок запропонованих змін стосується фізичних осіб. За загальним правилом саме контролюючий орган обчислює для фізичної особи суму земельного податку та надсилає податкове повідомлення-рішення. Законопроєкт встановлює, що для платників-фізичних осіб податкове зобов’язання за 2025 рік має бути визначене та повідомлення-рішення надіслане до 31 грудня 2026 року. При цьому річна сума земельного платежу за ділянками, які підлягають оподаткуванню лише протягом частини року, має визначатися пропорційно кількості місяців, протягом яких земля фактично підлягала оподаткуванню.

Водночас уже складені, надіслані або вручені у 2025 та 2026 роках податкові повідомлення-рішення щодо земель, які після ухвалення закону не підлягатимуть оподаткуванню, мають бути скасовані. Відповідно, грошові зобов’язання та податковий борг, визначені контролюючим органом за такою платою за землю, підлягатимуть анулюванню.

Це має значення не лише для тих, хто ще не сплатив нараховані суми. Норма прямо стосується ситуацій, коли податкове зобов’язання вже було визначене контролюючим органом.

Що буде з уже сплаченими коштами

Окремо законопроєкт визначає долю надміру сплачених сум. Якщо внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення у платника виникла переплата з плати за землю, її пропонується зараховувати в рахунок майбутніх платежів із цього податку.

Водночас передбачені окремі винятки. Якщо у платника є податковий борг із плати за землю, переплата має бути спрямована на його погашення. Є також спеціальне правило для випадків, коли обов’язок сплачувати плату за землю переходить до іншої особи у зв’язку зі зміною власника об’єкта нерухомості. У такому разі внесена попереднім користувачем сума може бути зарахована в рахунок майбутніх платежів нового користувача земельної ділянки.

Для цього законопроєкт передбачає механізм відшкодування відповідної суми новим користувачем попередньому. Отже, автори ініціативи пропонують не просто формально скасувати податковий обов’язок, а визначити, як мають бути врегульовані вже проведені нарахування та платежі.

40-кілометрова зона

Найбільш дискусійним елементом законопроєкту може стати запропонована 40-кілометрова зона. Чинний підхід до податкових пільг значною мірою прив’язаний до офіційного статусу конкретної території. Водночас війна створює значно ширшу зону економічного впливу. Підприємство, розташоване за кілька десятків кілометрів від району активних бойових дій, може мати обмежений доступ до земельної ділянки, перебувати під постійною загрозою ударів, втрачати персонал або клієнтів, стикатися з перебоями електропостачання та логістики.

У таких умовах земельний податок або орендна плата стають для бізнесу додатковими витратами навіть тоді, коли земля фактично не приносить очікуваного доходу. Саме тому запропонована 40-кілометрова межа має компенсувати різницю між формальним статусом території та фактичними умовами ведення бізнесу.

Водночас ця норма потребуватиме чіткого механізму визначення територій. Законопроєкт передбачає, що перелік територій, які належать до відповідної категорії, має визначатися у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначатимуться відповідно до офіційного Переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Важливо, що запропоновані зміни стосуються саме плати за землю. Тобто законопроєкт не передбачає загального звільнення підприємств, які працюють у прифронтових регіонах, від усіх податків і зборів. Його предмет значно вужчий ­– земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У пояснювальній записці автори законопроєкту зазначають, що водночас запропонована модель має і зворотний бік. Плата за землю є джерелом доходів місцевих бюджетів. Тому розширення території, на яку поширюватиметься звільнення, потенційно означатиме зменшення відповідних надходжень до бюджетів громад. З іншого боку, логіка законопроєкту полягає в тому, що збереження підприємницької активності може мати довгостроковий позитивний ефект для громад. Якщо бізнес зможе продовжувати працювати, зберігати працівників та поступово відновлювати виробництво, це створюватиме інші податкові надходження і підтримуватиме зайнятість населення.

Поки що йдеться саме про законопроєкт, а не про чинну норму. Його зареєстрували у Верховній Раді 24 серпня 2026 року, тому документ ще має пройти парламентський розгляд.

Під час проходження комітетів і розгляду в сесійній залі до тексту можуть внести зміни. Особливо важливими будуть питання, пов’язані з визначенням 40-кілометрової зони, датами застосування пільги та порядком перерахунку вже сплачених сум. Для бізнесу це принципові деталі. Саме від них залежатиме, чи зможе конкретне підприємство скористатися запропонованим звільненням і за який період.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.