BMW пішов «по руках» після підроблення підпису власниці: Верховний Суд вирішив, кому залишиться авто
У постанові від 6 жовтня 2026 року у справі № 373/1584/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув питання про можливість витребування автомобіля у добросовісного набувача, якщо попереднє відчуження транспортного засобу відбулося без волевиявлення його власника.
Цей спір стосується співвідношення права власника на повернення свого майна та інтересів особи, яка придбала його за договором купівлі-продажу. Для вирішення таких справ визначальне значення має встановлення обставин вибуття майна з володіння власника та застосування передбачених законом підстав для віндикації.
Обставини справи
Первісна власниця автомобіля BMW X1 2015 року випуску придбала його 24 лютого 2020 року. Після ввезення транспортного засобу в Україну автомобіль 10 жовтня 2020 року зареєстрували за нею.
Потім, 7 травня 2021 року чоловік власниці передав автомобіль знайомому для робочої поїздки. За твердженням власниці, той автомобіль не повернув, а згодом відчужив без її згоди.
Пізніше, 27 травня 2021 року від імені власниці уклали договір комісії з ТОВ «Укравтотрейд-Групп», після чого товариство продало автомобіль особі, яка скористалася ним для подальшого відчуження. Надалі транспортний засіб передали через ТОВ «Вавілон» наступній покупчині, яка 19 червня 2021 року придбала автомобіль у цього товариства.
13 липня 2021 року кінцевий набувач придбав автомобіль у попередньої покупчині за 14 500 доларів США. Проте 23 липня 2021 року транспортний засіб вилучили в нього в межах кримінального провадження.
Власниця звернулася до суду з позовом, у якому просила, зокрема, визнати недійсними договори, скасувати перереєстрацію автомобіля та витребувати його в кінцевого набувача. Вона наполягала, що договору комісії не підписувала, а підписи від її імені виконала інша особа.
Суди встановили, що підпис у договорі комісії та акті технічного стану автомобіля виконала не власниця. Це підтверджувалося висновками почеркознавчих експертиз. Зокрема, за висновком експертизи, підпис від імені власниці виконано не нею і не її законним чоловіком, а ймовірно особою, якій автомобіль надали в користування для робочої поїздки.
Кінцевий набувач подав зустрічний позов, вимагаючи стягнути з ТОВ «Вавілон» та особи, яка відчужила автомобіль, його вартість. Він вважав себе добросовісним набувачем, який придбав транспортний засіб у попередньої покупчині.
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області 8 жовтня 2024 року частково задовольнив первісний позов і витребував автомобіль у кінцевого набувача на користь власниці. В інших позовних вимогах відмовив, як і в задоволенні зустрічного позову.
Київський апеляційний суд 2 грудня 2025 року залишив рішення в оскарженій частині без змін.
У касаційній скарзі кінцевий набувач просив скасувати рішення про витребування автомобіля. Він стверджував, що передання власником транспортного засобу іншій особі в користування не означає вибуття майна поза волею власника в розумінні статті 388 ЦК України. На його думку, як добросовісний набувач він не повинен нести надмірний тягар через повернення автомобіля.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд пояснив, що стаття 330 ЦК України визначає умови набуття права власності добросовісним набувачем, якщо майно відчужила особа, яка не мала на це права. Водночас таке набуття залежить від того, чи може майно бути витребуване відповідно до статті 388 ЦК України.
ВС зазначив, що віндикація — це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об’єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача — з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Суд наголосив, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
ВС також роз’яснив, що положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, було відчужене третій особі, а між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.
ВС визначив і обставини, які мають входити до предмета доказування у віндикаційних спорах. Це факти, що підтверджують право власності або інше суб’єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Застосовуючи ці положення до обставин справи, Суд урахував установлене судами попередніх інстанцій, що власниця не укладала договір комісії з ТОВ «Укравтотрейд-Групп», не надавала згоду та не наділяла товариство повноваженнями на укладення договору купівлі-продажу автомобіля.
ВС погодився з висновком, що спірне рухоме майно вибуло з володіння власниці не з її волі.
Суд зазначив, що, встановивши вибуття автомобіля з володіння власниці поза її волею та з порушенням законодавства, зокрема на підставі правочину, який вона не укладала, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про витребування цього майна з чужого незаконного володіння кінцевого набувача, який є останнім набувачем спірного майна за правочинами щодо його відчуження.
ВС відхилив довід про те, що добросовісність набувача унеможливлює витребування автомобіля. Суд указав, що транспортний засіб вибув із володіння власниці незаконно та без її волевиявлення, а тому може бути витребуваний на підставі статті 388 ЦК України.
Окремо колегія суддів звернула увагу на оцінку добросовісності кінцевого набувача судами попередніх інстанцій. Про сумнівний характер правочинів, за висновками цих судів, свідчили короткі строки перебування автомобіля у власності попередніх набувачів. Суд погодився з висновком, що відповідач діяв на власний ризик і не проявив тієї обачності, яка вимагається від добросовісного набувача.
Верховний Суд також відхилив посилання заявника на правові висновки в інших постановах, оскільки фактичні обставини та доказова база в наведених ним справах відрізнялися від обставин справи, що переглядалася.
Крім того, Суд наголосив, що доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з установленими судами обставинами та переоцінки доказів, не дають підстав для скасування судових рішень. Дослідження й оцінка доказів належать до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд не наділений повноваженнями втручатися в таку оцінку за відсутності відповідних процесуальних порушень.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а попередні рішення — без змін.
Отже, у спорі про витребування майна у добросовісного набувача визначальним є встановлення способу вибуття майна з володіння власника. Якщо власник не укладав правочину про відчуження майна та не надавав відповідних повноважень, а майно вибуло з його володіння поза його волею, воно може бути витребуване на підставі статті 388 ЦК України.
Саме за таких обставин Верховний Суд погодився з поверненням автомобіля первісній власниці, попри те, що останнім набувачем транспортного засобу був інший покупець.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
