Боєць 44-ї бригади пояснив, що робить оператора FPV професіоналом
Оператор FPV-дронів 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Павло переконаний, що майстерність на війні формується не за один день. За кожним успішним бойовим вильотом стоять постійне навчання, технічна підготовка та бойовий досвід, пише Galinfo.
Військовий розповідає, що сучасний оператор повинен не лише вміти керувати дроном, а й самостійно ремонтувати обладнання та швидко усувати несправності безпосередньо на позиціях.
“Наявність інженерної підготовки, коли в тебе виникають якісь нюанси на позиції, – це досить важливо. Ми йшли самі до цього: і літати, й інженерну підготовку проходили. Тому, скажімо, коли ми виїжджаємо на позицію і маємо глобальні питання, то можемо самі їх вирішити одразу там. Якщо у нас щось сталося з антеною, чи щось загалом з дроном не так, ми можемо самі все перевірити”, – додає Павло.
За словами бійця, навіть найменші технічні деталі можуть визначити успіх бойового завдання.
“Важливо те, як сам дрон зібраний, чи все добре збалансовано, щоб коли ти закріпив боєприпас, то нічого ніде не викручувалось, щоб дрон себе стабільно тримав. Буває, що коли щось не так закріплено, то ти летиш, а його просто само собою починає розвертати або вліво, або вправо”, – розповідає Павло.
Окремим викликом для операторів залишаються ворожі засоби радіоелектронної боротьби, погодні умови та необхідність постійно вдосконалювати налаштування безпілотників.
“Наприклад, візьмемо мене як інженера. Навіть якщо я цей дрон зроблю, сам поставлю відеопередавач, налаштую частоту керування і так далі, все одно потім потрібно брати пілота, який все перевірить, подивиться, як воно працює, чи немає ніяких нюансів. Таке ж і з програмуванням. У кожного пілота є свої нюанси роботи, тому кожен під себе щось налаштовує”, – додає оператор-розвідник.
Павло служить із 2013 року. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся до війська, воював на різних напрямках, а нині виконує бойові завдання у складі дивізіону артилерійської розвідки 44-ї бригади.
Своєю головною мотивацією військовий називає бажання захистити дітей і завершити справу, за яку віддали життя його побратими.
“А по-друге, з 2013 року, з початку моєї служби, вже багато побратимів, друзів, знайомих загинули на війні. Чимало людей, з якими ми робили спільну роботу… І якось не хочеться то все лишати, щоб їхня жертва була марною. Ще цієї зими загинула журналістка, військова “Саті”. Її загибель дала мені ще один поштовх до продовження боротьби”, – ділиться Павло.
Попри постійний ризик, у підрозділі знаходять місце і для гумору, який допомагає триматися навіть у найважчі моменти.
“Був у нас якось такий політ веселий. 18 км – ми тоді тільки починали трохи далі літати. Тоді ми вже все, були готові заходити на ціль, але не мали поряд іншого дрона, як-от, “Мавіка”, щоб світив нам. Тому нам сказали повертатися назад. І от ми бачимо, як дрон відходить назад. Всі довкола кричать, питають: “Що сталося? Що не так?!”. І тут в нас пілот видає: “Та бо нема чого кіно знімати, коли треба цих самих ковбасить” (сміється). Люди у нас абсолютно різні, у кожного свої приколи й “фішки”. Тому трохи гриземося, але працюємо”, – усміхається Павло.