Незвичайний подарунок днями отримав Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя від однієї зі своїх студенток-випускниць, яка нині виконує бойові завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Військовослужбовиця з позивним “Валькірія” передала проректору з наукової роботи та інноваційної діяльності Олегу Лисовцю розписану гільзу від снаряда. На використаній бойовій гільзі, яка важить приблизно сім кілограмів, намальований старий корпус університету. Це ексклюзив. Над його створенням працювала талановита ніжинська художниця Інна Зубок.
Ми поспілкувалися із захисницею біля її альма-матер – Ніжинського університету.
Дівчину звати Крістіна. Не можемо не запитати, чому вона обрала для себе такий позивний – “Валькірія”. Адже у скандинавській міфології це войовнича діва, яка бере участь в розподілі перемог і смертей в битвах.
Виявляється, позивний придумав для неї рідний дядько. Він теж діючий військовослужбовець, має позивний “Лєший”. Тобто Крістіна не єдина зі своєї родини стала на захист держави. А “Валькірія” тому, що гарно звучить.
Запитуємо, що зв’язує дівчину з НДУ.
По закінченню школи №15 Крістіна вступила до Ніжинського фахового медичного коледжу. За освітою вона – фельдшер. Чому саме медичний коледж? Тому що цей освітній заклад закінчила мама. Донька пішла по її стопах. Далі Крістіна вступила до НДУ на факультет педагогіки, психології, соціальної роботи та мистецтв. Цьогоріч вона отримала ступінь бакалавра. Але зупинятися на досягнутому не збирається, тому подає документи на магістратуру.
На службу до війська дівчина ДОБРОВОЛЬНО записалася в жовтні 2023 року. В той час вона була студенткою другого курсу університету. Каже, зробила свідомий вибір. І жодного разу не пошкодувала.
Базову військову підготовку Крістіна проходила протягом місяця у навчальному центрі десантно-штурмових військ. В роті було 12 дівчат, троє з них – медикині. На запитання журналіста, чи не хотілося в той момент все кинути і повернутися додому, під крило до мами, усміхається: “Ні, не хотілося. Такий вже характер: я вперта і цілеспрямована”.
Потрапила ніжинка в 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Бойовий шлях розпочинала санітарним інструктором. За чотири місяці Крістіна зарекомендувала себе виключно з позитивного боку, і керівництво призначило її на посаду старшого бойового медика. Має звання молодшого сержанта.
Їй лише 23 роки, а вона вже неодноразово дивилася смерті у вічі, рятуючи бойових побратимів. Чи можна до цього звикнути? Ні, каже, не можна. Загибель бойових побратимів – це шок. Щоразу.
“Коли бачиш, як обривається чиєсь життя, хочеться кричати від болю і несправедливості, але ти розумієш, що не маєш права показувати свою слабкість. Можеш дозволити собі тихенько поплакати, щоб ніхто не бачив. На війні треба підтримувати високий моральний дух. Інакше… А інакше – не можна”, – ділиться з нами своїми секретами бойова медикиня.
У відпустку до рідного Ніжина “Валькірія” прибула з Курахівського напрямку на Донеччині. Там бойові медики заступають на чергування разом з хлопцями, які їдуть на позиції. Раніше мужній дівчині доводилося виконувати завдання і під час перебування на Сумському напрямку.
“Як прийшла ідея подарувати Ніжинському університету розписану гільзу?” – запитуємо у Крістіни.
“Оскільки потрапити на випускний я не зможу, то ми з мамою вирішили зробити освітньому закладу подарунок і передати заздалегідь. Хотілося, щоб він був незвичайним. Моє керівництво дозволило забрати з позиції бойову гільзу. В Ніжині ми запросили до співпраці художницю Інну Зубок. Що з цього вийшло, ви бачили на власні очі. В руках майстрині шмат металу перетворився на витвір мистецтва. Аналогічний подарунок хочу зробити і для Ніжинського фахового медичного коледжу.
Дякую Інні Зубок за позитивний настрій, Ніжинському університету на чолі з ректором Олександром Самойленком і всім моїм викладачам – за надані знання, батькам і друзям – за підтримку”, – щиро усміхається бойова медикиня. В її ясних очах відображається блакитне небо.
Дай, Боже, дівчинко, щоб ти і твої бойові побратими якнайшвидше повернулися додому з Перемогою! Ми чекатимемо. Ми обов’язково дочекаємося!
Вероніка Грицова