Бронювання є, повістки нема, але роботодавець все одно вимагає піти в ТЦК: справа дійшла до Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 вересня 2026 року розглянув спір у справі № 607/25596/24 за позовом державного службовця про скасування догани, застосованої за невиконання наказу керівництва щодо прибуття до центру в межах мобілізаційних заходів.
Питання юрисдикції має значення у спорах державних службовців, оскільки сама по собі наявність трудових відносин не означає, що спір автоматично належить до цивільного судочинства.
Обставини справи
Позивач працював головним спеціалістом відділу інформаційних технологій та цифровізації УДМС у Тернопільській області та мав статус державного службовця.
Міністерство внутрішніх справ України 8 серпня 2024 року доручило, організувати та забезпечити прибуття підпорядкованих працівників до відповідних обласних об’єднаних мобілізаційних центрів.
Пізніше, 3 вересня 2024 року начальник УДМС у Тернопільській області видав наказ про оповіщення позивача як військовозобов’язаного про необхідність прибуття до відповідного центру до 5 вересня 2024 року.
Наступного дня було видано наказ про звільнення позивача від роботи 5–6 вересня у зв’язку з викликом до цього центру із збереженням місця роботи, посади та середньої заробітної плати.
Однак, як встановили суди, 5 та 6 вересня 2024 року позивач перебував на роботі.
Позивач у пояснювальній записці зазначив, що є заброньованим, повістки до ТЦК не отримував, а тому вважав вимогу про явку такою, що не має законних та логічних підстав.
Згідно з обліковими даними він перебував на спеціальному обліку як заброньована на період мобілізації особа та мав посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнний час.
Потім, 23 вересня 2024 року щодо позивача було порушено дисциплінарне провадження. За його результатами начальник УДМС у Тернопільській області 14 листопада 2024 року видав наказ, яким за невиконання наказів та доручень керівників до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Позивач оскаржив цей наказ у суді, вважаючи його незаконним.
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області 13 серпня 2025 року позов задовольнив. Суд виходив, зокрема, з того, що позивач не порушив обов’язків, які є складовими його трудової функції або випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
УДМС у Тернопільській області звернулося з касаційною скаргою. Серед іншого, відповідач вказував, що позивач є державним службовцем, а спір щодо дисциплінарного стягнення пов’язаний із проходженням державної служби та тому належить до адміністративної юрисдикції.
Під час розгляду касаційної скарги Верховний Суд зосередився саме на питанні належної юрисдикції спору.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що судова юрисдикція покликана розмежувати компетенцію різних ланок судової системи та різних видів судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб’єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суд зазначив, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю, зокрема, на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, іншою державною службою та службою в органах місцевого самоврядування.
Верховний Суд окремо звернув увагу на зв’язок дисциплінарної відповідальності з проходженням державної служби.
ВС вказав, що поняття «проходження державної служби» охоплює вирішення різних питань, пов’язаних зі службою, зокрема і питань дисциплінарної відповідальності державних службовців, регламентованих розділом VIII Закону України «Про державну службу».
Суд також навів загальне правило щодо розгляду спорів, пов’язаних із публічною службою.
Суд зазначив, що відносини, пов’язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд підкреслив, що для визначення юрисдикції необхідно оцінювати не лише статус сторін, а й характер конкретних правовідносин.
ВС вказав, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Окремо Суд розмежував управлінські дії суб’єкта владних повноважень та спори, які належать до цивільної юрисдикції.
Суд зазначив, що управлінські дії суб’єкта владних повноважень можуть бути спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав фізичної особи. Проте не кожен спір, який виникає у зв’язку з такими управлінськими діями, може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Для розгляду деяких з таких спорів, зокрема щодо проходження публічної служби та звільнення з неї, КАС встановлює юрисдикцію адміністративних судів.
Застосовуючи ці підходи до конкретної справи, Верховний Суд врахував, що позивач був державним службовцем.
ВС вказав, що розглядаючи справу у порядку цивільного судочинства, суди не звернули увагу на те, що заявлена позивачем вимога про визнання незаконним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення пов’язана із проходженням державної (публічної) служби, тому такий спір є публічно-правовим, а отже, належить до юрисдикції адміністративного суду.
Отже, питання про те, чи були законними накази роботодавця, чи мав позивач виконувати їх, чи були підстави для дисциплінарного стягнення та чи відповідала догана вимогам законодавства, у цій справі не було вирішено по суті цивільними судами, оскільки Верховний Суд встановив неналежність обраної юрисдикції.
Таким чином, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу УДМС у Тернопільській області, скасував рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду і закрив провадження у справі.
Суд роз’яснив, що спір щодо визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення державного службовця пов’язаний із проходженням державної (публічної) служби. Тому такий спір є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
