Через рейв на свободу. Рецензія на фільм «DJ Ахмет»
I will follow you down wherever you go
I am, baby, I’m bound to you and do you know?
Shakira, «Empire»
Цього року на найбільшому фестивалі незалежного кіно «Санденс» у секції World Dramatic Competition, де змагаються найкращі неангломовні дебютні чи ранні роботи, приз глядацьких симпатій виборов фільм «DJ Ахмет» (DJ Ahmet) спільного виробництва Північної Македонії, Чехії, Сербії та Хорватії. Стрічка стала дебютом у повному метрі македонця Ґеорґі М. Унковскі, який у 2020 році представляв на «Санденсі» свій короткометражний фільм «Стікер». «DJ Ахмет» – це драмеді про дорослішання й пошук власного шляху молодими хлопцем та дівчиною у селі в Північній Македонії, яке живе за патріархальними мусульманськими традиціями.
15-річний Ахмет втратив маму і живе з батьком та молодшим братиком Наїмом, який ніяк не заговорить. Авторитарний батько виплескує свій біль на Ахмета, примушуючи того кинути школу й дбати про господарство і отару овець, поки сам щодня возить молодшого сина до віщуна, який має зняти з малого прокляття мовчання. Єдиною розрадою для юного пастуха стає музика, яку він слухає за будь-якої можливості потайки від батька. Роль Ахмета виконав дебютант Аріф Якуп, який підкуповує своєю органічною грою.
Айя живе неподалік дому Ахмета. Дівчина щойно повернулась з Берліна, і батьки одразу видають її заміж. Причому все за традиціями – чоловіка вони обирають, спираючись на його матеріальний достаток та суспільний статус, а думка дівчини нікого не цікавить. Окрім весілля Айя також готується з подругами до місцевого фестивалю, де вони мають виконати традиційний танок.

Неочікувана зустріч Ахмета та Айї відбувається немов уві сні – на рейві, який дивним чином проходить в лісі неподалік села. Так музика стає не лише доленосним елементом у знайомстві юних героїв, але і їхнім подальшим способом протистояти насаджуваним традиційним цінностям їхніх батьків та соціуму. Це, звісно, не жорсткі заборони у дусі «Талібану», але й вільним життя у мусульманському селі назвати складно.
Цікаво, що окрім молодих людей єдиним провісником ліберальних поглядів Унковскі робить місцевого імама. Той, хто мав би за логікою бути якорем для традицій, натомість встановлює у мечеті комп’ютер й гучномовці, аби транслювати записані молитви. На відміну від юних любителів музики, яким батьки весь час хочуть «підрізати крила», захоплення технологіями імама дивним чином нікого в селі не бентежить.

Завдяки таким дотепним елементам магічного реалізму як нічні рейви, діджиталізована мечеть, танці під Шакіру чи яскрава рожева вівця, Унковскі вдається не допустити скочування стрічки у непроглядну драму підліткового бунту чи страхітливості ісламського традиціоналізму. Натомість фільм «DJ Ахмет» вийшов у міру драматичним, теплим і автентичним у зображенні складності життя у віддаленому селі, конфлікту поколінь та культур, протиріч між сучасністю та традиціями, емоційності першого кохання. Він сповнений курйозів, музики й бунту в надії на краще, як належить хорошому кіно про підлітків.
Дмитро Сидоренко


Читайте також:
Найкращі музичні фільми всіх часів
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
