Мабуть така воля Небес. Доля подарувала мені безцінну можливість — протягом багатьох років як журналістці зустрічатися й розмовляти з людьми, для яких небо стало життям.
Я брала інтерв’ю у легендарних пілотів, комбригів, Героїв України. У тих, чиї імена знає вся країна, і в тих, про чиї подвиги не можна розповідати вголос.
Серед них — «Привид Вінниці», легендарний комбриг Євген Булацик, командувач гарнізону міста-героя Старокостянтинова, Євген Шкурат, який керував унікальною операцією з евакуації людей з афганського Кабула, про це навіть канадські документалісти зняли фільм. Незламна Катерина — одна з найвідоміших українських пілоток, яка стала символом жіночої мужності в небі. І ще десятки та десятки неймовірних людей. Насправді їх уже — сотні…
Та, на жаль, про багатьох із них довелося писати вже після їхнього останнього польоту.
Після того, як вони востаннє пролетіли над столицею Повітряних Сил України, — і полетіли у Вічне Небо.
Кожна така історія — це згаслий Всесвіт. Нездійснені мрії. Недоспівані колискові. Ненароджені діти. Осиротілі батьки. Розбите кохання. Біль, який назавжди залишається в серці рідних і тих, хто знав цих людей.
Саме вони — лицарі й феї Неба — стали прототипами героїв мого роману «Столиця неба». Це книга про життя між небом і землею. Про неймовірну відвагу, любов, дружбу, боротьбу, втрати, віру і незламність людської душі.
Сьогодні Україна відзначає День Повітряних Сил Збройних Сил України.
Поки мільйони українців сплять, вони вже в небі. Поки країна живе, працює, виховує дітей і будує майбутнє у ці дні воєнного лихоліття, вони ведуть невидимий бій — один із найважчих у цій війні.
Саме вони зустрічають російські ракети й «шахеди», прикривають наші міста, рятують життя і повертаються на аеродроми лише для того, щоб знову піднятися в небо.
Сьогодні українська авіація — це не лише символ мужності. Це високоточна сила, яка нищить ворога. Кориговані авіабомби GBU-39, JDAM-ER та AASM-250 HAMMER з ювелірною точністю вражають штаби, склади боєприпасів, укріплення, командні пункти та місця зосередження окупантів. Кожен успішний виліт — це зірваний наступ, врятовані життя українських воїнів і ще один крок до нашої Перемоги.
Але Повітряні Сили — це не лише льотчики.
Це зенітники, які щодня закривають українське небо.
Це авіатехніки, які готують бойові машини до нових вильотів.
Це фахівці радіотехнічних військ, оператори, інженери, зв’язківці, диспетчери — тисячі людей, без яких небо не було б нашим.
На жаль, не всі зустрічають це свято. Багато Героїв назавжди залишилися у своєму останньому польоті.
Схиляємо голови перед кожним із них.
І дякуємо тим, хто сьогодні продовжує тримати небо над Україною.
Якщо серед ваших рідних, друзів чи знайомих є пілоти, штурмани, зенітники, авіатехніки, військовослужбовці радіотехнічних військ, оператори чи інші воїни Повітряних Сил — знайдіть сьогодні кілька хвилин, щоб сказати їм просте, але найважливіше слово:
«Дякую».
Бо поки вони тримають небо — стоїть Україна.
З Днем Повітряних Сил Збройних Сил України!
Вічна пам’ять тим, хто назавжди залишився у своєму небесному строю.
Честь і слава Титанам неба, хто сьогодні продовжує бій.
З повагою