Чи достатньо факту знищення нерухомості для припинення права власності — Велика Палата визначить єдиний підхід

Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу, яка стосується наслідків знищення нерухомого майна та припинення права власності на нього. Підставою для передачі стало існування різних правових підходів у практиці Верховного Суду щодо того, який спосіб судового захисту є належним у таких спорах.

Обставини справи

Спір виник після демонтажу в Одесі нежитлового приміщення площею 43,2 кв. м, власниця якого звернулася до суду.

Позивачка стверджувала, що придбала приміщення у 2018 році на законних підставах, а право власності було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. За її словами, органи місцевого самоврядування неодноразово отримували інформацію про те, що спірний об'єкт є нерухомістю, а не тимчасовою спорудою, однак у жовтні 2021 року районна адміністрація його демонтувала. Власниця просила визнати такі дії незаконними, зобов'язати не перешкоджати відновленню приміщення та стягнути понад 703 тис. грн витрат на його відбудову.

Одеська міська рада подала зустрічний позов. Вона зазначала, що ще у листопаді 2020 року спірний об'єкт був повністю знищений пожежею, а тому право власності на нього припинилося відповідно до статті 349 ЦК України, хоча запис про нього залишався у Державному реєстрі речових прав. Крім того, міська рада вказувала, що первинна державна реєстрація права власності ґрунтувалася на судовій ухвалі, яку згодом було скасовано, а декларація про готовність об'єкта до експлуатації містила недостовірні відомості. З огляду на це вона просила визнати право власності припиненим та закрити відповідний розділ Державного реєстру речових прав.

Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову власниці та задовольнив зустрічний позов Одеської міської ради.

Суди встановили, що спірний об'єкт був повністю знищений пожежею 7 листопада 2020 року. Після пожежі на тому самому місці з'явилася інша споруда, однак жодних дозвільних документів на її будівництво оформлено не було. Саме цей об'єкт у жовтні 2021 року було демонтовано на підставі розпорядження районної адміністрації. Одночасно суди дійшли висновку, що документи, які свого часу стали підставою для виникнення права власності на нежитлове приміщення, не відповідали вимогам законодавства, оскільки судову ухвалу, якою була затверджена мирова угода, надалі скасували, а декларація про готовність об'єкта до експлуатації містила недостовірні відомості.

За таких обставин суди визнали право власності позивачки на нежитлове приміщення припиненим із 8 листопада 2020 року — після його знищення внаслідок пожежі.

Чому КЦС ВС передав справу до Великої Палати

Розглядаючи касаційну скаргу, колегія суддів Касаційного цивільного суду не вирішувала спір по суті. Натомість вона дійшла висновку, що справа підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду через необхідність забезпечення єдності судової практики.

Колегія звернула увагу, що сьогодні у практиці Верховного Суду існують різні підходи до застосування статті 349 ЦК України.

Один із них, викладений у низці постанов Касаційного господарського суду, полягає в тому, що право власності припиняється внаслідок самого факту знищення майна. За такого підходу з позовом про визнання права власності припиненим може звернутися не лише власник, а й будь-яка особа, якщо наявність запису про право власності порушує її права чи законні інтереси. Державна реєстрація у такому випадку лише підтверджує юридичний факт припинення права, а не створює його.

Водночас у постанові Касаційного господарського суду від 18 лютого 2026 року було сформульовано інший підхід. У ній зазначено, що належним способом захисту є вимога про скасування державної реєстрації права власності із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав, а не позов про визнання права власності припиненим.

Позиція КЦС ВС

Колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила, що для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду має визначити належний спосіб захисту у спорах цієї категорії. З цієї причини колегія визнала за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати для вирішення питання про можливість відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 18 лютого 2026 року.

В ухвалі колегія висловила позицію, що умовою припинення права власності відповідно до статті 349 ЦК України є встановлений факт знищення майна, тобто такий вплив на об'єкт, унаслідок якого він припиняє своє існування. Також, на думку колегії, закон не обмежує коло осіб, які можуть звернутися до суду з позовом про припинення права власності: таким позивачем може бути не лише власник майна, а й будь-яка особа, права чи законні інтереси якої порушуються існуванням такого права. Остаточний висновок щодо цього питання має зробити Велика Палата Верховного Суду.

Касаційний цивільний суд передав справу № 947/38633/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.