Чи можуть американці повернутись до ідеї видобувати сланцевий газ на Прикарпатті та Львівщині

Одна з найбільших енергетичних компаній США Chevron планувала видобувати сланцевий газ на Олеській площі, що на межі Львівської та Івано-Франківської областей, і навіть мала підписану з державою угоду про розподіл продукції.

Що пішло не так, чому Chevron так і не почала видобувати газ на заході України й чи можуть американці повернутися до цієї ідеї, дізнавався Еспресо.Захід.

До теми: "Укрнафта" планує купити спецдозвіл на Олеське родовище сланцевого газу на Прикарпатті та Львівщині

У 2013 році американська компанія Chevron підписала угоду про розподіл продукції щодо сланцевого газу на Олеській площі (Львівська й Івано-Франківська області). Тоді прогнозували, що Chevron інвестує у видобуток 350 млн грн, створить тисячі робочих місць, а річний видобуток газу мав сягнути 8-10, а за деякими прогнозами, навіть 15 млрд кубометрів газу на рік. До порівняння – нині Україна загалом споживає приблизно 20 млрд кубометрів. Однак сланцева революція так і не відбулася.

Видобуток сланцевого газу не почався ані на Олеській площі, ані на Юзівській (Харківська та Донецька область, на цю ділянку угоду підписала компанія Shell). Офіційно обидві компанії вийшли з проєкту з безпекових міркувань. Припускають також, що причиною стала зміна влади – всіх домовленостей було досягнуто за часів Януковича. 

Та чи могли б американські інвестори (або будь-які інші) реанімувати ідею видобутку сланцевого газу на заході України, адже нині і Україні, і Європі потрібен газ, аби замінити російський? Про це "Еспресо.Захід" запитав Наталію Радковець - члена-кореспондента НАН України, професорку, докторку геологічних наук, завідувачку відділу седиментології провінцій горючих копалин в Інституті геології і геохімії горючих копалин, професорку кафедри загальної та історичної геології і палеонтології геологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Довідково. На відміну від традиційних покладів, де газ видобувають із пористих чи кавернозних порід-колекторів, куди він мігрував із материнських збагачених органічною речовиною порід, сланцевий газ видобувають безпосередньо із материнських порід. Це щільні глинисті породи, які умовно називають "сланцями". Для видобутку такого газу зі свердловини необхідно застосувати гідророзрив пласта.

"Якщо говорити про сланцевий газ, то серед низки важливих параметрів від яких залежить наявність газу в породі є кількість органічного вуглецю. Його вміст у породі має бути щонайменше 0,5 відсотка, аби вона могла генерувати газ, – каже Наталія Радковець. – У США, де видобувають сланцевий газ, максимальний вміст органічного вуглецю у породах становить 25%.  А у нас цей показник значно менший. Тобто за всіма необхідними показниками, такими як ступінь термального дозрівання органічної речовини в породі та вміст органічного вуглецю, потенційно можна було б видобувати сланцевий газ, але з огляду на його кількість, навряд чи цей видобуток буде комерційно привабливим".

Відтак науковиця припускає, що Chevron відмовився від інвестицій в Олеську ділянку не через російське вторгнення у 2014 році, а саме через скромні запаси. 

За словами Наталії Радковець, багатообіцяючі сподівання на видобуток сланцевого газу в Польщі з порід, які належать до того самого седиментаційного палеобасейну, що й в Україні, теж не виправдалися.

"У мене стриманий оптимізм щодо сланцевого газу і сланцевої нафти в Україні. Зокрема, грандіозних перспектив видобутку сланцевого газу, яких очікували на Олеської площі, не варто сподіватися. Втім це ресурси, які слід приберегти на майбутнє, коли вичерпаються запаси вуглеводнів і доведеться видобувати те, що ще залишилося", – каже професорка.

За її словами, в Україні насправді не такі великі запаси нафти й газу. 

"Дані порталу видобувної галузі України свідчать, що при нинішніх темпах видобутку розвіданих запасів нафти нам вистачить на 35 років, а газу на 47 років,– каже Наталія Радковець. – Тому серед низки заходів, яких необхідно буде вжити, доведеться повертатися до нафтових і газових свердловин, які з певних причин були законсервовані, крім того, бурити на глибини понад 2 км, знаходити способи вилучення нафти зі складних порід-колекторів  тощо".

Водночас нам важливо залучати до видобутку іноземні компанії, оскільки вони мають значно сучасніші технології. Однак тут мають бути певні застереження. 

"Навіть якщо ми залучатимемо іноземні компанії до видобутку вуглеводнів, бо в них є технології, яких у нас, на жаль, немає, то безперечно не можна дозволяти експортувати видобуті нафту та газ, бо нам цих ресурсів не вистачає, – каже Наталія Радковець. – Це питання не лише економіки, а й безпеки держави".

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!