Чи потрібно звільняти сумісника, щоб зробити його основним працівником: Держпраці дала відповідь
Чинне законодавство не дає однозначної відповіді, чи потрібно звільняти працівника, який хоче змінити статус із сумісника на основного працівника. Попри рекомендації Мінекономіки оформлювати звільнення та нове прийняття, Держпраці наголошує, що прямої вимоги щодо цього закон не містить. Водночас чіткий механізм такої зміни досі не врегульований.
У чому полягає проблема
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради пояснила ситуацію після звернення щодо можливості змінити статус працівника із сумісника на основного без звільнення.
Питання виникло через те, що пункт 12 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає основне місце роботи як місце, яке працівник визначив таким за власною заявою. При цьому закон не передбачає, що така заява має бути пов’язана зі звільненням.
Якщо трудові відносини вже існують, виникає логічне питання, навіщо проводити звільнення, виплачувати компенсацію за невикористану відпустку, здійснювати остаточний розрахунок, а потім знову приймати працівника на роботу.
Що передбачає закон
Відповідно до Закону про ЄСВ, основним місцем роботи є місце, де працівник працює за трудовим договором і яке визначене ним як основне на підставі поданої заяви та відомостей, що містяться у Реєстрі застрахованих осіб.
Крім того, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зобов’язує працівника повідомити роботодавця про визначення місця роботи як основного.
Водночас жоден із цих законів не встановлює окремої процедури зміни статусу працівника із сумісника на основного без припинення трудових відносин.
Чому виникла правова колізія
Кодекс законів про працю України також не містить спеціального механізму зміни статусу працівника із сумісника на основне місце роботи.
Саме ця законодавча прогалина стала причиною різного трактування норм законодавства державними органами.
Яку позицію займає Мінекономіки
У листі від 24 червня 2024 року №4701-05/45070-09 Міністерство економіки запропонувало оформлювати таку зміну шляхом:
- звільнення працівника із роботи за сумісництвом;
- подальшого прийняття його на основне місце роботи.
У міністерстві пояснили це тим, що законодавство не містить механізму переведення працівника з основного місця роботи на сумісництво і навпаки.
Разом із тим Мінекономіки зазначило, що закон визначає основне місце роботи саме за заявою працівника та не встановлює вимог щодо форми і строків подання такої заяви.
Що зазначає Держпраці
Державна служба України з питань праці звертає увагу, що чинне законодавство не містить прямої вимоги обов’язково звільняти працівника та укладати новий трудовий договір для зміни статусу місця роботи із сумісництва на основне або навпаки.
Водночас у службі визнають, що законодавство також не визначає чіткої процедури оформлення такої зміни.
Які проблеми виникають на практиці
Якщо роботодавець використовує механізм «звільнення — нове прийняття», це призводить до низки наслідків.
Під час звільнення необхідно провести остаточний розрахунок із працівником та виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Крім того, працівник фактично припиняє трудові відносини, а закон не гарантує автоматичного укладення нового трудового договору після звільнення.
Для роботодавця це означає додаткові кадрові процедури: оформлення звільнення, нового прийняття, подання відповідних повідомлень та внесення інформації до звітності й реєстрів.
Проблема із Реєстром застрахованих осіб
Окреме питання стосується відображення зміни статусу працівника у Реєстрі застрахованих осіб.
Держпраці зазначає, що законодавство належним чином не врегульовує порядок внесення до Реєстру інформації про зміну місця роботи із сумісництва на основне через подання Податкового розрахунку.
Аналогічну позицію висловив Пенсійний фонд України у листі від 14 січня 2025 року №2800-060202-8/2786, вказавши, що чинний порядок ведення Реєстру не передбачає такого переведення.
Саме ця обставина є одним із практичних аргументів на користь оформлення звільнення та нового прийняття.
Який висновок
Інспекція наголошує, що говорити про обов’язковість звільнення працівника для зміни статусу із сумісника на основного некоректно, оскільки такої прямої вимоги закон не містить.
Водночас стверджувати, що достатньо лише заяви працівника без будь-яких додаткових процедур, також не можна, адже законодавство не визначає механізму оформлення такої зміни.
Таким чином, наразі існує законодавча прогалина. Мінекономіки рекомендує оформлювати звільнення та нове прийняття, тоді як Держпраці наголошує, що це не є прямою вимогою закону.
Водночас листи міністерств і роз’яснення державних органів мають інформаційно-рекомендаційний характер і не є нормативно-правовими актами, тому не можуть встановлювати нові обов’язки, які не передбачені законодавством.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
