Чи зберігається середній заробіток за добровольцем тероборони — висновок Верховного Суду

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув спір між працівницею АРМА, яка уклала контракт добровольця територіальної оборони, та Агентством щодо припинення виплати їй середнього заробітку після зміни трудового законодавства у липні 2022 року.

У справі №320/11927/22 Верховний Суд залишив касаційну скаргу АРМА без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.

Працівниця АРМА уклала контракт добровольця тероборони

Позивачка працювала начальником четвертого відділу Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА.

11 травня 2022 року вона уклала контракт добровольця територіальної оборони одного з добровольчих формувань міста Києва. Після цього на підставі її заяви, контракту та посвідчення добровольця АРМА видало наказ про увільнення працівниці від роботи на період проходження служби у складі добровольчого формування під час воєнного стану.

При цьому за нею зберегли місце роботи, займану посаду та середню заробітну плату з 11 травня 2022 року.

Однак ситуація змінилася після набрання чинності Законом №2352-IX.

З 19 липня 2022 року частину третю статті 119 КЗпП змінили: для працівників, які проходять визначені законом види військової служби, залишили гарантії збереження місця роботи та посади, але виключили обов’язок роботодавця зберігати за ними середній заробіток. Частина перша статті 119 КЗпП при цьому залишилася без змін.

Того ж дня АРМА змінило свій попередній наказ щодо позивачки та виключило з нього слова про збереження середньої заробітної плати. Із серпня по грудень 2022 року заробітна плата їй не нараховувалася.

Працівниця оскаржила це рішення.

Що вирішили перша та апеляційна інстанції

Київський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов, а Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з його висновками.

Суди визнали протиправними дії АРМА щодо припинення виплати середнього заробітку та скасували відповідний пункт наказу Агентства.

Крім того, з АРМА на користь позивачки стягнули 249 617,63 грн середнього заробітку за період із 19 липня по 16 грудня 2022 року з відрахуванням обов’язкових податків та зборів.

Розрахунок здійснили виходячи із середньоденного заробітку 2 290,07 грн та 109 робочих днів.

АРМА звернулося до Верховного Суду.

Головне питання, яке мав вирішити Верховний Суд

Ключовим для касаційного перегляду стало питання, яка саме частина статті 119 КЗпП застосовується до працівника, який уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Від цього залежало, чи поширюється на таку особу законодавча зміна від 19 липня 2022 року, якою для військовослужбовців було скасовано гарантію збереження середнього заробітку.

АРМА наполягало, що на членів добровольчих формувань поширюються гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців, а тому до позивачки фактично мають застосовуватися правила, встановлені для військовослужбовців.

Позивачка натомість зазначала, що членство у добровольчому формуванні територіальної громади не є проходженням військової служби, тому частина третя статті 119 КЗпП до неї не застосовується.

Верховний Суд розмежував статус добровольця ДФТГ і військовослужбовця

Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій та окремо проаналізував правовий статус членів добровольчих формувань.

Суд звернув увагу, що добровольці Сил територіальної оборони проходять службу у складі добровольчого формування на добровільних засадах та укладають спеціальний контракт добровольця територіальної оборони.

Водночас військова служба регулюється Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» і має іншу правову природу, порядок вступу та проходження.

У результаті Верховний Суд сформулював принциповий для цієї справи висновок: добровольці Сил територіальної оборони ЗСУ не є військовослужбовцями у розумінні Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Це цивільні особи у складі воєнізованого підрозділу.

На користь такого висновку свідчить і те, що законодавство прямо не дозволяє особі одночасно бути членом добровольчого формування та проходити військову службу або службу у військовому резерві.

Тому твердження АРМА про прирівнювання позивачки до військовослужбовця Верховний Суд визнав помилковим.

Чому скасування середнього заробітку для військовослужбовців не стосується добровольців ДФТГ

Зміни, які набрали чинності 19 липня 2022 року, стосувалися саме частини третьої статті 119 КЗпП.

У ній йдеться, зокрема, про працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, службу за призовом осіб офіцерського складу чи резервістів, а також прийнятих на військову службу за контрактом.

Позивачка до жодної з цих категорій не належала.

Саме тому, зазначив Верховний Суд, частина третя статті 119 КЗпП на неї не поширюється.

Натомість частина перша статті 119 КЗпП передбачає, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони можуть виконуватися у робочий час, за працівником зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Ця норма не змінювалася ані 19 липня 2022 року, ані у зв’язку з ухваленням Закону №2352-IX.

Тому Верховний Суд погодився, що виплата середнього заробітку позивачці здійснювалася саме на підставі частини першої статті 119 КЗпП.

Поширення соціальних гарантій військовослужбовців не означає набуття їхнього статусу

Окремо Верховний Суд відхилив посилання АРМА на статтю 24 Закону «Про основи національного спротиву».

Ця норма справді передбачає поширення на членів добровольчих формувань під час виконання завдань територіальної оборони гарантій соціального та правового захисту, передбачених законодавством для військовослужбовців.

Однак, за висновком Суду, це не перетворює добровольця ДФТГ на військовослужбовця та не означає автоматичного поширення на нього механізму грошового забезпечення військовослужбовців.

Члени добровольчих формувань не проходять військову службу, не займають військових посад та не мають військових звань. Тому вони не можуть претендувати на грошове забезпечення, яке Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає саме для військовослужбовців.

Верховний Суд фактично розмежував дві ситуації.

Для військовослужбовців законодавець із 19 липня 2022 року скасував збереження середнього заробітку роботодавцем, оскільки вони отримують грошове забезпечення за рахунок державного бюджету.

Натомість для працівників, які виконують державні або громадські обов’язки та підпадають під частину першу статті 119 КЗпП, така гарантія залишилася чинною.

До цієї категорії у розглянутій справі Верховний Суд відніс і позивачку — члена добровольчого формування територіальної громади.

Що вирішив КАС ВС

Верховний Суд визнав правильним висновок попередніх інстанцій про те, що АРМА неправомірно застосувало до позивачки частину третю статті 119 КЗпП і на цій підставі припинило виплачувати їй середній заробіток.

Відповідний пункт наказу АРМА було правомірно визнано протиправним і скасовано.

При цьому Верховний Суд окремо зазначив: АРМА у касаційній скарзі не оспорювало правильність розрахунку суми середнього заробітку, тому касаційний суд цю частину рішень не перевіряв.

За результатами перегляду КАС ВС залишив касаційну скаргу АРМА без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року — без змін.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.