Чим більше писанок – тим більше миру: у Тальному провели акцію до Великодня
На Чистий четвер, в один із найсвітліших днів церковного року, у Тальному відбувся особливий пікнік, який об’єднав традиції, дитячу творчість, пісню та молитву. Організаторкою події стала невтомна Людмила Якименко – завідувачка Центру психологічно-соціальної реабілітації «Фортеця життя», педагогиня, наставниця, берегиня українського і щира натхненниця усього доброго, що відбувається в місцевому культурному просторі.
Цього разу вона разом із вихованцями L-STUDIO «нашими артистами», як вона з любов’ю їх називає – провела акцію під назвою «Великоднє дерево». Її метою було не просто прикрасити простір, а наповнити його великодньою атмосферою, закликати мир на нашу землю, очистити її від усього поганого через спільну справу, молитву та силу української пісні.
«Ми хотіли заспівати обрядових пісень, закликати, щоб зійшов вогонь Господній на нашу землю, щоб посіяв нам мир в Україні, – розповіла Людмила Анатоліївна. – А символом цього стало дерево, прикрашене писанками. Кажуть, чим більше яєць майорить на нашій землі – тим більше благополуччя воно принесе».
До ініціативи долучилися студенти місцевого коледжу, які теж беруть участь у культурних заходах. Саме на території «Фортеці життя» відбулося дійство. Людмила заздалегідь обрала деревця, які перетворилися на великодні символи – прикрашені яскравими писанками, стрічками та дитячими виробами.
Свято розпочалося з молитви. Діти, зібравшись біля дерев, щиро звернулися до Бога зі словами прохання про мир. Потім розпочалася основна частина – прикрашання дерев, співання обрядових пісень, хороводи, ігри, пізнання традицій та їхнього сенсу. Пані Людмила розповідала дітям, чому так важливо берегти українські звичаї, чому саме у цей день відбувається обряд очищення.
«Коли діти беруть участь у традиціях, вони краще розуміють цінність звичаїв. Це не нудні історії з підручника, а жива культура, до якої вони торкаються власноруч. Крім того, такі моменти об’єднують родину, дарують теплі спогади та формують національну свідомість», – зазначила Людмила Якименко.
Після основного дійства відбувся пікнік біля вогнища: діти смажили сосиски, ласували смаколиками, гралися, спілкувалися й фотографувалися на згадку. Багато з них були у вишиванках, що надало події ще більшого українського колориту. Дерева з писанками стали чудовими фотозонами, а усмішки дітей – найкращою прикрасою свята.
«Залучаючи дітей до традицій, ми не лише навчаємо їх, а й самі наче повертаємось у дитинство, відчуваючи особливу радість і щирість. Саме в родині народжується повага до культури – і ця повага зростає разом із дитиною», – додала пані Людмила.
На завершення всі разом подякували одне одному за теплу атмосферу. Цей день залишив по собі не лише прикрашені дерева, а й прикрашені добром дитячі серця.
Аріана НЕСТЕРЕНКО