Чоловік із довічною інвалідністю після раку щитоподібної залози потрапив у розшук ТЦК через непроходження ВЛК: що вирішив суд
Тернопільський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом чоловіка з довічною III групою інвалідності до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо правомірності відомостей у реєстрі «Оберіг», вимоги повторного проходження військово-лікарської комісії та направлення до поліції звернення про його доставлення через порушення правил військового обліку.
Суд з’ясував, чи означає запис у паперовому військовому квитку про виключення з військового обліку фактичне припинення статусу військовозобов’язаного та чи поширювався на позивача обов’язок повторного медичного огляду.
Суть справи
До суду звернувся чоловік, якому з 23 травня 2007 року встановлено III групу інвалідності внаслідок загального захворювання безстроково.
Позивач зазначив, що у грудні 2014 року особисто звернувся до військового комісаріату, уточнив військово-облікові дані, надав документи про стан здоров’я та пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією.
За його твердженням, 12 грудня 2014 року його визнали непридатним до військової служби за станом здоров’я з виключенням із військового обліку відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, у редакції, чинній на момент проходження медичного огляду.
На підтвердження цього позивач посилався на записи у своєму паперовому військовому квитку. Зокрема, у розділі VIII документа містилася відмітка про зняття з військового обліку 12 грудня 2014 року з посиланням на наказ Міністерства оборони України № 342 від 9 червня 2006 року, пункт 2.3, підпункт 4.
Водночас у розділі IX військового квитка, присвяченому відміткам про звільнення від військових обов’язків, було зазначено, що 12 грудня 2014 року позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку за статтею 8б графи II Розкладу хвороб відповідно до Положення № 402. Цей запис був засвідчений підписом тимчасово виконуючого обов’язки військового комісара та печаткою.
Позивач вважав, що з цієї дати він втратив статус військовозобов’язаного, а тому подальші вимоги ТЦК та СП щодо оновлення військово-облікових даних або повторного проходження ВЛК не відповідають його правовому статусу.
У березні 2026 року чоловік почав перевіряти актуальність відомостей про себе в державних інформаційних системах. Зокрема, 26 березня 2026 року працівники Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради після перевірки документів внесли актуальну інформацію про встановлену йому довічну III групу інвалідності до Централізованого банку даних з проблем інвалідності та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Наступного дня, 27 березня 2026 року, позивач встановив мобільний застосунок «Резерв+» для перевірки інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Після цього він виявив, що в електронному військово-обліковому документі зазначено статус «військовозобов’язаний» та відображено постанову ВЛК від 12 грудня 2014 року про непридатність до військової служби в мирний час і обмежену придатність у воєнний час.
На переконання позивача, такі відомості суперечили записам у його паперовому військовому квитку, з якого, як він вважав, вбачалося виключення його з військового обліку.
Крім того, у застосунку відображалися записи про порушення правил військового обліку та перебування «в розшуку». Підставою для цього було електронне звернення ТЦК та СП від 3 серпня 2025 року до Тернопільського районного управління поліції ГУНП у Тернопільській області про доставлення чоловіка до ТЦК та СП для складання протоколу у зв’язку з непроходженням або відмовою від проходження військово-лікарської комісії.
Позивач заперечував факт вчинення відповідного правопорушення та наголошував, що як особа, виключена, на його думку, з військового обліку і водночас особа з довічною інвалідністю, він не мав обов’язку проходити повторний медичний огляд.
Окремо чоловік звернув увагу, що спочатку в Реєстрі не відображалися відомості про його довічну III групу інвалідності. Інформація про інвалідність внаслідок загального захворювання та відстрочку від призову під час мобілізації з’явилася після того, як він самостійно скористався функціоналом «Резерв+» та подав електронний запит на отримання відстрочки.
2 квітня 2026 року позивач надіслав до ТЦК та СП письмову заяву з вимогою виправити відомості в Реєстрі, привести їх у відповідність до паперового військового квитка та скасувати інформацію про порушення правил військового обліку і перебування в розшуку.
У відповіді від 8 квітня 2026 року ТЦК та СП повідомив про створене 3 серпня 2025 року електронне звернення до поліції у зв’язку з непроходженням ВЛК. Також відповідач навів положення законодавства про мобілізацію, військово-лікарську експертизу та проходження медичного огляду і запропонував позивачу особисто прибути до ТЦК та СП з військово-обліковим документом для вирішення питання про адміністративне правопорушення, проходження медичного огляду та внесення відомостей до Реєстру.
Чоловік також подавав запити на виправлення даних через функціонал «Резерв+», однак, за його словами, вони відхилялися або залишалися без реагування. Крім того, він звертався зі скаргою на гарячу лінію Міністерства оборони України.
Не домігшись виправлення відомостей у спосіб, який вважав належним, позивач звернувся до адміністративного суду.
У позові він просив визнати протиправною бездіяльність ТЦК та СП щодо невнесення інформації про його виключення з військового обліку та неврахування відомостей про довічну інвалідність і відстрочку від мобілізації.
Також позивач вимагав визнати протиправними дії щодо внесення та збереження у реєстрі «Оберіг» записів про його належність до категорії військовозобов’язаних, непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час, порушення правил військового обліку і перебування в розшуку.
Окремими позовними вимогами він оскаржував вимогу повторного проходження ВЛК та направлення до поліції електронного звернення про його доставлення.
Позивач просив зобов’язати ТЦК та СП змінити відомості у Реєстрі, відобразити його як особу, виключену з військового обліку за станом здоров’я, врахувати наявність інвалідності та відстрочки, видалити записи про порушення правил військового обліку й розшук, а також офіційно повідомити поліцію про скасування раніше направленого звернення та забезпечити вилучення відповідних відомостей з інформаційної системи Національної поліції.
Позиції сторін
Представник ТЦК та СП заперечував проти задоволення позову.
Відповідач пояснив, що 12 грудня 2014 року позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого ВЛК ухвалила постанову про його непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час.
Це підтверджувалося довідкою ВЛК № 42/3058 від 12 грудня 2014 року, складеною на підставі статті 8б графи II Розкладу хвороб.
ТЦК та СП посилався на пункт 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, який передбачає річний строк дії довідки ВЛК під час мобілізації та воєнного стану.
На думку відповідача, довідка від 2014 року втратила чинність. Для внесення до Реєстру відомостей про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку позивачу необхідно було повторно пройти ВЛК при ТЦК та СП, після чого відповідний висновок мав бути затверджений 16-ю регіональною військово-лікарською комісією у Львові з оформленням свідоцтва про хворобу.
Відповідач наполягав, що інших законних підстав для внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку немає.
Щодо звернення до поліції ТЦК та СП зазначив, що 3 серпня 2025 року його було сформовано у зв’язку з порушенням позивачем правил військового обліку, а саме непроходженням ВЛК. Водночас 7 червня 2026 року це звернення було автоматично скасоване.
У відповіді на відзив позивач заперечив наведені аргументи.
Він зазначив, що відповідач необґрунтовано посилається на правовий режим воєнного стану та застосовує до нього норми законодавства, які, на його думку, не можуть змінювати правовий статус особи, виключеної з військового обліку раніше.
Позивач також наголошував, що надані самим відповідачем медичні документи підтверджують наявність у нього онкологічного захворювання та встановленої III групи інвалідності.
На його переконання, відповідно до редакції Положення № 402, чинної у 2014 році, ВЛК могла індивідуально визначити ступінь придатності до військової служби. Позивач стверджував, що за результатами такого медичного огляду було ухвалено рішення про його виключення з військового обліку, відображене у військовому квитку.
Крім того, він вважав, що ВЛК визначає придатність до військової служби за медичними показниками, тоді як рішення про виключення з військового обліку або зарахування в запас ухвалюють уповноважені посадові особи військового комісаріату.
На думку позивача, записи у військовому квитку не були скасовані, а тому повинні враховуватися як належне підтвердження його правового статусу. Якщо під час оформлення документів у 2014 році посадові особи допустили процедурні або технічні порушення, відповідальність за них не може покладатися на громадянина, який діяв добросовісно.
Позиція та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд окремо оцінив правомірність відомостей про військово-обліковий статус позивача та законність вимоги повторного проходження ВЛК і внесення інформації про порушення ним правил військового обліку.
Запис у військовому квитку не підтверджував фактичного виключення з військового обліку
Суд насамперед звернув увагу на документи, оформлені за результатами медичного огляду 12 грудня 2014 року.
З довідки ВЛК № 42/3058 та картки обстеження і медичного огляду встановлено, що позивачу було визначено діагноз «рак щитовидної залози T3 N1 M0», а також зазначено про наявність III групи інвалідності.
Відповідно до постанови ВЛК, ухваленої на підставі статті 8б графи II Розкладу хвороб, чоловіка визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Суд зазначив, що саме довідка ВЛК та картка обстеження і медичного огляду є первинними належними й допустимими доказами, які підтверджують зміст ухваленої ВЛК постанови, а не запис у паперовому військовому квитку, як помилково вважав позивач.
Для перевірки правомірності висновку ВЛК суд проаналізував положення наказу Міністерства оборони України № 402 у редакції, чинній станом на 12 грудня 2014 року.
Зокрема, пункт 20.4 глави 20 розділу II Положення № 402 передбачав можливість ухвалення ВЛК постанов про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку, а також про непридатність до військової служби в мирний час і обмежену придатність у воєнний час.
Водночас можливість ухвалення конкретної постанови залежала від статті Розкладу хвороб і графи, за якою проводився медичний огляд.
Суд установив, що позивач проходив медичний огляд за графою II Розкладу хвороб, яка охоплювала громадян та військовослужбовців, які приймалися або проходили військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського та старшинського складу, а також прапорщиків і мічманів.
За статтею 8б Розкладу хвороб для цієї категорії осіб передбачалася постанова саме про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час.
Можливість індивідуального визначення непридатності до військової служби або обмеженої придатності за цією статтею стосувалася контингенту за графою III Розкладу хвороб, до якого позивач не належав.
Отже, за відповідним діагнозом і графою Розкладу хвороб ВЛК у грудні 2014 року могла ухвалити щодо позивача лише постанову про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час.
Суд дійшов висновку, що твердження позивача про ухвалення ВЛК постанови щодо непридатності до військової служби з виключенням із військового обліку не підтверджується первинними медичними документами. Ухвалення такої постанови за відповідним діагнозом і графою Розкладу хвороб не було передбачене Положенням № 402, і фактично вона не ухвалювалася.
Зняття з військового обліку та виключення з нього мають різні правові наслідки
Суд також проаналізував статтю 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII у редакції, чинній на час проходження позивачем ВЛК.
Частина п’ята цієї статті передбачала підстави зняття громадян із військового обліку, а частина шоста визначала випадки виключення з військового обліку.
Зокрема, підставою для виключення з військового обліку було визнання особи військово-лікарською комісією непридатною до військової служби з виключенням із військового обліку.
Водночас частина п’ята статті 37 передбачала можливість зняття військовозобов’язаних із військового обліку в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.
У військовому квитку позивача містився запис про зняття з військового обліку 12 грудня 2014 року з посиланням на наказ Міністерства оборони України № 342 від 9 червня 2006 року.
Суд зазначив, що відповідний наказ відсутній у загальнодоступних джерелах. Проте з обставин справи вбачалося, що він був підставою для зняття з військового обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
При цьому суд наголосив, що зняття з військового обліку не є тотожним виключенню з військового обліку.
Оскільки за результатами медичного огляду 2014 року ВЛК не ухвалювала щодо позивача постанови про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку, правових підстав для такого виключення не було.
Таким чином, суд установив, що чоловік був знятий із військового обліку, однак не виключений із нього та фактично перебував на обліку в запасі.
Відповідно, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про статус позивача як військовозобов’язаного та результати медичного огляду від 12 грудня 2014 року суд визнав правомірним.
Підстав для зобов’язання ТЦК та СП видалити ці відомості, змінити категорію позивача на невійськовозобов’язаного або відобразити його як особу, виключену з військового обліку за станом здоров’я, суд не встановив.
Відомості про інвалідність та відстрочку вже були внесені до Реєстру
Окремо суд дослідив доводи позивача щодо неврахування ТЦК та СП встановленої йому довічної III групи інвалідності та наявності відстрочки від призову під час мобілізації.
Суд звернув увагу на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» № 1951-VIII.
Відповідно до статей 3, 5, 6, 8 та 14 цього Закону ведення Реєстру передбачає обов’язковість і своєчасність внесення інформації, забезпечення повноти та актуальності відомостей, облік персональних і службових даних, зокрема результатів військово-лікарської експертизи, а також внесення змін на підставі інформації державних органів та відомостей, поданих громадянами.
Органами ведення Реєстру є, зокрема, районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують його ведення та актуалізацію бази даних.
Разом із тим суд установив, що у відомостях Реєстру та електронному військово-обліковому документі позивача вже відображалися III група інвалідності, причина її встановлення — загальне захворювання, а також наявність відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обліковій картці, наданій відповідачем, також зазначалося про відстрочку до 1 серпня 2026 року.
Крім того, суд врахував, що 7 червня 2026 року раніше направлене до Національної поліції електронне звернення було автоматично скасовано, а відомості про порушення правил військового обліку станом на час розгляду справи вже не відображалися.
За таких обставин суд не встановив протиправної бездіяльності ТЦК та СП щодо неврахування інвалідності та відстрочки, оскільки відповідна інформація вже містилася в Реєстрі та визнавалася відповідачем.
Тому вимоги зобов’язати ТЦК та СП повторно внести або врахувати такі відомості суд визнав необґрунтованими.
Особи з інвалідністю були виключені з обов’язку повторного проходження ВЛК до 5 червня 2025 року
Іншу правову оцінку суд надав діям ТЦК та СП щодо вимоги повторного проходження позивачем військово-лікарської комісії та відображення порушення правил військового обліку через непроходження медичного огляду.
Суд установив, що 3 серпня 2025 року ТЦК та СП сформував електронне звернення до Національної поліції про доставлення позивача у зв’язку з порушенням правил військового обліку, а саме непроходженням ВЛК.
У період із 3 серпня 2025 року до 7 червня 2026 року чоловік обліковувався в Реєстрі як порушник правил військового обліку.
Оцінюючи законність таких дій, суд звернувся до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX від 21 березня 2024 року, який набрав чинності 4 травня 2024 року.
Первісна редакція цієї норми передбачала, що громадяни України, визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом, протягом дев’яти місяців повинні пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Однак Законом України № 4235-IX від 12 лютого 2025 року, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, відповідне положення було викладено в новій редакції.
За цією редакцією громадяни України віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов’язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Водночас закон прямо передбачив виняток для осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю.
Для громадян, на яких поширювався відповідний обов’язок, було встановлено необхідність самостійно звернутися до ТЦК та СП або скористатися електронним кабінетом для отримання направлення на ВЛК.
Суд звернув увагу, що позивач був визнаний особою з III групою інвалідності ще 23 травня 2007 року.
Отже, на нього поширювався передбачений законом виняток щодо повторного медичного огляду.
З огляду на це суд дійшов висновку, що позивач не мав обов’язку до 5 червня 2025 року повторно проходити ВЛК для визначення придатності до військової служби на підставі пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX у редакції Закону № 4235-IX.
Суд також послався на пункт 74 Порядку № 560, який регулює видачу направлень на ВЛК військовозобов’язаним і резервістам, які підлягають призову під час мобілізації, зокрема особам, раніше визнаним обмежено придатними та таким, що не пройшли повторного медичного огляду.
Цей пункт також містить виняток для осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю.
Таким чином, суд встановив, що ТЦК та СП помилково вважав непроходження позивачем повторної ВЛК порушенням правил військового обліку на підставі зазначених перехідних положень законодавства.
Направлення звернення до поліції через непроходження ВЛК було протиправним
Встановивши відсутність у позивача відповідного обов’язку повторного проходження військово-лікарської комісії, суд оцінив правомірність внесення до Реєстру інформації про порушення правил військового обліку та направлення звернення до поліції.
Суд зазначив, що ТЦК та СП правомірно відобразив у реєстрі «Оберіг» результати проходження ВЛК 12 грудня 2014 року, а саме постанову про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час, а також статус військовозобов’язаного.
Водночас внесення інформації про порушення правил військового обліку через непроходження або відмову від проходження повторної ВЛК було безпідставним.
Так само протиправним суд визнав направлення 3 серпня 2025 року електронного звернення до Тернопільського районного управління поліції ГУНП у Тернопільській області у зв’язку з таким порушенням.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій із примусу до проходження ВЛК суд зазначив, що обставини неправомірного покладення на позивача обов’язку повторного медичного огляду вже отримали правову оцінку. Водночас безпосередніх обставин примусу чоловіка до проходження ВЛК суд не встановив.
Отже, протиправність дій ТЦК та СП полягала саме в необґрунтованому застосуванні до особи з інвалідністю вимоги повторного проходження ВЛК, фіксації порушення правил військового обліку через її невиконання та направленні відповідного звернення до поліції.
Суд не зобов’язав повторно видаляти відомості про порушення та скасовувати звернення до поліції
Вирішуючи вимоги зобов’язального характеру, суд врахував, що на момент розгляду справи інформація про порушення позивачем правил військового обліку та перебування в розшуку вже була відсутня у Реєстрі.
Крім того, електронне звернення до Національної поліції, сформоване 3 серпня 2025 року, було автоматично скасоване 7 червня 2026 року.
Ці обставини підтверджувалися обліковою карткою позивача та додатком до неї, наданими відповідачем.
Тому суд не встановив підстав додатково зобов’язувати ТЦК та СП видаляти записи про порушення правил військового обліку і перебування в розшуку, направляти до органів поліції нове повідомлення про скасування попереднього звернення або забезпечувати вилучення відповідних відомостей із поліцейської інформаційної системи.
Суд виходив із того, що на час вирішення спору відповідні відомості вже були відсутні, а звернення — скасоване.
Рішення суду
За результатами розгляду справи № 500/3583/26 Тернопільський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.
Суд визнав протиправними дії ТЦК та СП щодо необхідності проходження позивачем медичного огляду військово-лікарською комісією на підставі пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX та внесення у зв’язку з цим до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку з підстав непроходження або відмови від проходження ВЛК.
Також протиправним визнано направлення 3 серпня 2025 року електронного звернення № Е3084219 до Тернопільського районного управління поліції ГУНП у Тернопільській області у зв’язку з порушенням правил військового обліку.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Зокрема, суд не встановив підстав для зміни відомостей про позивача в Реєстрі з військовозобов’язаного на особу, виключену з військового обліку, оскільки первинні документи ВЛК не підтверджували ухвалення постанови про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку.
Отже, встановлена позивачу довічна III група інвалідності була підставою для застосування передбаченого законодавством винятку щодо повторного проходження ВЛК, проте сама по собі не підтверджувала факту його виключення з військового обліку.
Крім того, суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 665,60 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
