Чоловік мав бронювання, але опинився у війську: суд зобов’язав звільнити його зі служби

Чоловіка мобілізували попри чинне бронювання. Суд визнав призов незаконним, але він і далі залишався у списках військової частини. Апеляція вирішила, що простого скасування наказу про мобілізацію недостатньо: потрібно усунути й усі його наслідки.

Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував наказ про зарахування чоловіка до особового складу та зобов’язав військову частину виключити його зі списків і звільнити від проходження військової служби.

Забронювали через «Дію», але все одно мобілізували

Як встановили суди, позивач із липня 2020 року працював вантажником складського господарства на підприємстві.

17 січня 2025 року керівник підприємства через портал «Дія» оформив йому бронювання до 28 лютого 2025 року.

Попри це чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини.

Наказом командира військової частини від 18 січня 2025 року №18 його зарахували до списків особового складу на посаду водія десантно-штурмового підрозділу.

Вважаючи мобілізацію незаконною через наявність чинної відстрочки, чоловік звернувся до суду.

Він просив скасувати наказ про призов, наказ про зарахування до особового складу, зобов’язати військову частину виключити його зі списків та звільнити від проходження служби, а також внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Перша інстанція визнала призов незаконним, але не звільнила зі служби

Житомирський окружний адміністративний суд 19 листопада 2025 року частково задовольнив позов.

Суд встановив, що на момент призову чоловік мав статус заброньованого працівника критично важливого підприємства і відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Тому наказ про його призов суд визнав протиправним та скасував.

Водночас суд відмовився скасовувати наказ військової частини про зарахування чоловіка до списків особового складу.

Перша інстанція виходила з того, що військова частина зарахувала його до особового складу на підставі поіменного списку, отриманого від органу, який здійснював призов, а тому в цьому випадку діяла правомірно.

Через це суд також відмовив у вимогах виключити чоловіка зі списків особового складу та звільнити від проходження військової служби.

Позивач оскаржив цю частину рішення.

Апеляція: незаконний призов тягне за собою оцінку похідних рішень

Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №240/3541/25 із таким підходом не погодився.

Колегія зазначила, що наказ про призов чоловіка вже визнаний протиправним. Саме він став підставою для подальшого зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

За висновком апеляційного суду, прийняття неправомірного наказу про призов тягне протиправність наступних наказів у логічному ланцюгу, якщо вони є похідними від первинного незаконного рішення.

При цьому суд зауважив, що такий підхід передбачає оцінку подальших рішень як похідних навіть тоді, коли інші учасники відповідних правовідносин формально діяли правомірно, реалізуючи первинний акт.

Тобто сама по собі обставина, що військова частина виконувала отримані документи, не змінює того, що наказ про зарахування до особового складу був наслідком уже визнаного незаконним призову.

Висновок Верховного Суду про незворотність процедури призову визнали нерелевантним

Суд першої інстанції, відмовляючи у решті вимог, посилався на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

Однак апеляційний суд зазначив, що обставини цієї справи відрізняються.

У справі №160/2592/23 позивач оскаржував не індивідуальний акт у вигляді наказу про мобілізацію, а порушення, допущені під час процедури проходження військово-лікарської комісії.

Тому колегія суддів визнала наведений висновок Верховного Суду нерелевантним до обставин цієї справи.

Апеляція також зауважила, що постанова Верховного Суду у справі №160/2592/23, в якій йшлося про незворотність процедури призову, не є зразковою.

Реалізований наказ усе одно можна оскаржити

Апеляційний суд наголосив, що навіть якщо після видання наказ був реалізований і фактично вичерпав свою дію, це не позбавляє особу права оскаржити його в судовому порядку.

Право на оскарження індивідуального акта має особа, щодо якої його видано або чиїх прав, свобод та інтересів він безпосередньо стосується.

Тобто факт виконання адміністративного акта сам по собі не перешкоджає його судовому перегляду, якщо такий акт спричинив наслідки для конкретної особи.

Простого скасування наказу про призов недостатньо

Ключовим для апеляційного суду стало питання ефективності судового захисту.

Скасування лише наказу про призов фактично не змінило становища позивача — він продовжував перебувати на військовій службі на підставі наказу командира військової частини.

Таким чином, суд першої інстанції визнав мобілізацію незаконною, однак залишив чинним правовий стан, який виник саме внаслідок цього незаконного рішення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту не забезпечує реального поновлення порушеного права.

За змістом статті 245 КАС України суд може застосувати спосіб захисту, який не суперечить закону та забезпечує ефективне відновлення прав особи.

Ефективність такого захисту, як наголосила колегія, слід оцінювати не формально, а з огляду на його здатність реально усунути наслідки порушення.

У цій справі скасування лише наказу про призов не усувало його наслідків, оскільки позивач продовжував проходити військову службу на підставі наказу командира військової частини, виданого на виконання вже скасованого рішення.

Це не звичайне звільнення з військової служби

Військова частина наполягала, що чоловік мав скористатися процедурою звільнення, передбаченою статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Апеляційний суд цей аргумент відхилив.

Колегія пояснила, що стаття 26 визначає підстави припинення військової служби для осіб, які набули статусу військовослужбовця у передбачений законом спосіб.

У цій справі предметом спору було інше — усунення правових наслідків незаконного рішення, внаслідок якого чоловіка призвали на військову службу попри наявність законної відстрочки.

Тобто позивач вимагав не звільнити його з військової служби з однієї з підстав, передбачених статтею 26, а відновити становище, яке існувало до незаконного призову.

Суд відхилив і аргумент про те, що чоловік не подавав рапорт про звільнення.

За висновком колегії, обов’язок подавати такий рапорт виникає у військовослужбовця, який перебуває на військовій службі на законних підставах і реалізує право на звільнення відповідно до спеціального законодавства.

Натомість у цій справі позивач оспорював саму законність набуття ним статусу військовослужбовця.

Тому покладення на нього обов’язку пройти звичайну адміністративну процедуру звільнення зі служби, на яку його незаконно призвали, фактично означало б перекладення негативних наслідків протиправних дій органів влади на саму особу.

Суд зазначив, що такий підхід суперечив би принципу належного урядування, відповідно до якого ризик помилки державного органу не повинен покладатися на приватну особу.

У командира не було свободи розсуду щодо збереження наслідків незаконного призову

Апеляційний суд також не погодився з аргументами про дискреційні повноваження командира військової частини.

Колегія нагадала, що дискреційні повноваження передбачають можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки.

Однак після встановлення судом незаконності призову та відсутності правових підстав для набуття особою відповідного статусу у військової частини немає свободи адміністративного розсуду щодо можливості збереження наслідків такого незаконного призову.

У цьому випадку завдання органу полягає у приведенні правового становища особи у відповідність до закону та судового рішення, яким установлено протиправність первинного акта.

Саме тому залишення чинним наказу про зарахування позивача до списків особового складу після встановлення незаконності самого призову, на думку апеляційного суду, не забезпечувало ефективного поновлення його прав.

Що вирішив апеляційний суд

За результатами розгляду справи Сьомий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив апеляційну скаргу.

Суд скасував рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до військової частини та ухвалив у цій частині нове рішення.

Апеляційний суд:

• визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини від 18 січня 2025 року №18 у частині зарахування позивача до списків особового складу;
• зобов’язав військову частину виключити чоловіка зі списків особового складу;
• зобов’язав звільнити його від проходження військової служби;
• стягнув на його користь 1514 грн судового збору.

Водночас залишився чинним і висновок суду першої інстанції про протиправність та скасування наказу про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації.

Суд не зобов’язав змінити дані в Реєстрі

Водночас апеляційний суд залишив без задоволення вимогу щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Суд звернув увагу, що до компетенції відповідних районних і міських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належать ведення військового обліку, взяття та зняття з нього, а також актуалізація відомостей у Реєстрі.

Особа має право звернутися до відповідного органу з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей про себе.

Однак у цій справі позивач не надав доказів того, що попередньо звертався із заявою про внесення відповідних змін до Реєстру.

Отже, не було ані відмови уповноваженого органу, ані його бездіяльності, яку можна було б оскаржувати.

Суд дійшов висновку, що спір із цього питання ще не виник, а тому вимога про внесення змін до Реєстру є передчасною.

Ключовий висновок суду

Апеляційний суд у цій справі розмежував дві правові ситуації: звільнення військовослужбовця на підставах, передбачених спеціальним законодавством, та усунення наслідків призову, який уже визнаний судом незаконним.

Якщо незаконний наказ про призов став безпосередньою підставою для подальшого зарахування особи до військової частини, простого скасування первинного наказу недостатньо, якщо його правові наслідки продовжують діяти.

Водночас цей висновок зроблений судом з урахуванням конкретних обставин справи: на момент призову чоловік мав чинне бронювання, наказ про його мобілізацію був визнаний протиправним, а зарахування до списків особового складу стало безпосереднім наслідком такого призову.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.