Чоловік отримав діагноз «шизофренія» вже після мобілізації — суд відмовив у скасуванні призову

Чоловіка мобілізували у березні 2026 року після того, як ВЛК визнала його придатним до служби. А вже у червні повторна ВЛК визнала його непридатним, встановивши, зокрема, діагноз «шизофренія». Після цього він звернувся до суду, вимагаючи скасувати наказ про мобілізацію.

Позивач стверджував, що проблеми зі здоров’ям у нього були ще під час призову, але належного обстеження не провели. Суд мав вирішити, чи робить подальше визнання чоловіка непридатним незаконною його березневу мобілізацію. У позові суд відмовив.

Обставини справи

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся чоловік, який оскаржив наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 6 березня 2026 року №874 «Про призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині його призову.

Також він просив скасувати наказ військової частини про його зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину виключити його зі списків.

Позивач наполягав, що його було мобілізовано із застосуванням сили та примусу. За його твердженнями, представники ТЦК не мали законних підстав для його затримання та доставлення, а на момент призову він не мав порушень правил військового обліку і мав право на відстрочку.

Окремий блок аргументів стосувався стану здоров’я.

Позивач зазначав, що мав захворювання, які могли впливати на придатність до військової служби, однак повноцінного медичного огляду, на його думку, проведено не було. Він також стверджував, що йому не надали копію постанови ВЛК та що медичний огляд фактично був формальним.

ТЦК, своєю чергою, заперечив проти позову.

Відповідач зазначив, що чоловік перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний, а відомостей про оформлену відстрочку від призову в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів не було.

ТЦК також послався на те, що 4 березня 2026 року позивача направили на ВЛК, за результатами якої його визнали придатним до військової служби. Відповідну довідку ВЛК №2026-0304-1334-1911-7 було оформлено того ж дня.

Згідно з довідкою, чоловіка визнали придатним, у тому числі до проходження служби в підрозділах підвищеної бойової готовності.

Після цього, 6 березня 2026 року, начальник ТЦК видав наказ №874 про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації.

7 березня його зарахували до списків особового складу військової частини.

Що було з повісткою та адміністративною справою

ТЦК також посилався на те, що ще 16 грудня 2025 року чоловікові поштовим відправленням була направлена повістка з викликом до ТЦК на 1 січня 2026 року для уточнення військово-облікових даних.

За позицією ТЦК, чоловік за викликом не з’явився, після чого відповідні відомості були внесені до системи «Оберіг» та сформовано звернення до Національної поліції щодо його розшуку і доставлення.

Водночас 6 березня 2026 року щодо позивача була винесена постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Ця обставина сама по собі, однак, не стала для суду підставою вважати незаконним наказ про мобілізацію.

Червнева ВЛК: вже інший результат

Після призову позивач продовжував наполягати на необхідності повторного медичного огляду.

13 червня 2026 року він пройшов військово-лікарську комісію при Центральній військово-лікарській комісії.

Цього разу висновок виявився принципово іншим.

Протоколом засідання штатної ВЛК від 13 червня 2026 року чоловіка визнано непридатним до військової служби. У документі, зокрема, зазначено діагноз F20.0 — шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, з формуванням вираженого апато-абулічного дефекту.

У висновку також зазначалися інші захворювання, зокрема анемія, пневмофіброз та наслідки травми кисті.

Після цього позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров’я.

Однак предметом цієї судової справи залишалося інше питання: чи був законним сам наказ про його мобілізацію від 6 березня 2026 року та похідний наказ про зарахування до військової частини.

Що перевіряв суд

Суд виходив із того, що органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

У справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень суд також перевіряє, чи були такі рішення обґрунтованими, пропорційними, добросовісними та прийнятими з урахуванням усіх істотних обставин.

У цій справі ключовим доказом щодо стану здоров’я на момент мобілізації була довідка ВЛК від 4 березня 2026 року, якою позивача визнано придатним до військової служби.

Суд також встановив, що направлення на ВЛК було видане 4 березня, а медичний огляд проведено того ж дня.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони №402, саме ВЛК здійснюють військово-лікарську експертизу та приймають постанови щодо придатності особи до військової служби.

Водночас суд звернув увагу, що адміністративний суд не встановлює самостійно медичний діагноз і не визначає, до якої саме статті Розкладу хвороб має бути віднесене конкретне захворювання.

Суд послався на відповідну практику Верховного Суду у справі №810/5009/18.

Положення №402 передбачає механізм оскарження постанов ВЛК за підпорядкованістю. Зокрема, Центральна військово-лікарська комісія має повноваження переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови ВЛК.

Тому самі по собі доводи позивача про те, що його стан здоров’я не відповідав висновку ВЛК від 4 березня, не давали суду підстав автоматично визнати незаконним наказ про мобілізацію.

Чи була у чоловіка відстрочка

Окремо суд перевірив доводи про право позивача на відстрочку.

Матеріали справи не містили належних і допустимих доказів того, що на момент призову чоловік мав оформлену відстрочку, бронювання або іншу передбачену законом підставу, яка виключала б можливість його мобілізації.

Саме тому суд не прийняв цей аргумент як підставу для скасування наказу.

Чи вплинув на справу новий діагноз

Це було одним із ключових питань спору.

Суд врахував, що 13 червня 2026 року, тобто вже після мобілізації, позивача визнали непридатним до військової служби.

Однак суд розмежував два питання: стан здоров’я особи на момент прийняття наказу про мобілізацію та подальшу зміну її медичного статусу.

На момент прийняття наказу №874 від 6 березня діяв висновок ВЛК від 4 березня про придатність позивача.

Тому червневий висновок ВЛК про непридатність суд не визнав підставою для скасування березневого наказу про призов.

Водночас це не означає, що суд визнав червневий діагноз або висновок ВЛК незаконним. Навпаки, суд виходив із того, що питання подальшої придатності до військової служби регулюється відповідними процедурами військово-лікарської експертизи.

Що сказав Верховний Суд про вже реалізований призов

Дніпропетровський окружний адміністративний суд також послався на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

У ній Верховний Суд виходив із того, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є такою, що після її реалізації вважається завершеною, а визнання її протиправною саме по собі не означає автоматичного відновлення попереднього правового становища особи.

Цей правовий підхід суд застосував і до спірних правовідносин у справі №160/9401/26.

При цьому суд зазначив, що наказ про мобілізацію та наказ про зарахування до військової частини були прийняті й реалізовані до подання позивачем рапорту про звільнення за станом здоров’я.

Тому подальші обставини, пов’язані з проходженням ВЛК та рапортом про звільнення, не змінили оцінки правомірності наказу про призов на момент його прийняття.

Що вирішив суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову.

Суд визнав, що на момент мобілізації:

• позивач перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний;
• мав чинний висновок ВЛК про придатність до військової служби;
• доказів оформленої відстрочки або бронювання не було;
• наказ про призов був виданий уповноваженим органом у межах його повноважень.

Відтак суд не скасував наказ ТЦК №874 від 6 березня 2026 року про призов позивача на військову службу.

Також суд не скасував наказ військової частини про зарахування чоловіка до списків особового складу та не зобов’язав військову частину виключити його зі списків.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.