Чоловік привласнив €675 тисяч, а конфіскували будинок, який був спільний, і виселили жінку: що вирішив ЄСПЛ

Питання конфіскації майна, що перебуває у спільній власності подружжя, є особливо актуальним для України, оскільки потребує балансу між інтересами держави у протидії злочинності та захистом права власності особи, яка сама не вчиняла кримінального правопорушення.

У справі «Sylvie Vallée v. France» (заява № 13598/21), рішення від 3 вересня 2026 року, Європейський суд з прав людини розглянув питання конфіскації спільного майна подружжя у кримінальному провадженні, яке здійснювалося лише щодо одного з подружжя.

Обставини справи

Чоловік заявниці у період з 2004 до 2013 року привласнив 675 923,37 євро, використовуючи кошти, отримані злочинним шляхом, для фінансування спільного майна подружжя.

Йшлося, зокрема, про квартиру, придбану до початку злочинної діяльності, земельну ділянку та будинок, будівництво і облаштування якого фінансувалися, серед іншого, за рахунок незаконно отриманих коштів.

Французькі суди встановили, що понад 338 тисяч євро було вкладено безпосередньо у будівництво, ремонт та облаштування будинку подружжя. Окремо від цієї суми, за рахунок викрадених коштів також здійснювалося погашення їхніх спільних іпотечних кредитів.

Заявницю до кримінальної відповідальності не притягували. Провадження щодо неї було припинено, оскільки не було доведено, що вона знала про незаконне походження коштів.

Водночас кримінальний суд постановив конфіскувати нерухомість, яка перебувала у спільній власності подружжя, як майно, пов’язане з доходами від злочину.

Під час кримінального процесу апеляційний суд підтвердив повну конфіскацію майна. Однак пізніше, в межах ініційованого заявницею окремого спору щодо виконання вироку (інциденту виконання), апеляційний суд визнав її право на частку й ухвалив повернути їй права на нерухомість.

Проте Касаційний суд Франції дійшов висновку, що за режиму спільності майна подружжя конфіскація поширюється на все спільне майно. При цьому спільнота подружжя зберігала право на компенсацію (récompense), яка могла бути реалізована під час припинення та ліквідації майнової спільності.

Нерухомість згодом продали за 663 705 євро, а отримані кошти спрямували на відшкодування шкоди цивільним позивачам.

Позиція ЄСПЛ

ЄСПЛ розглянув конфіскацію як втручання у право власності заявниці та перевірив, чи було дотримано справедливого балансу між вимогами загального інтересу і захистом її майнових прав.

Суд зазначив, що боротьба зі злочинністю та запобігання отриманню вигоди від злочинної діяльності є легітимною метою, яка може виправдовувати конфіскацію майна. Держави мають у цій сфері широкі межі розсуду.

Сам факт того, що заявниця не була засуджена і не знала про злочинне походження коштів, на думку Суду, не означав автоматично, що конфіскація спільного майна порушила її права. ЄСПЛ врахував, що вона протягом кількох років користувалася майном, у ремонт та облаштування якого були вкладені незаконно отримані кошти, а також що за рахунок цих коштів погашалися кредитні зобов’язання.

Водночас національні суди детально встановили суму незаконних коштів, вкладених у майно, і надали заявниці процесуальні можливості оскаржити конфіскацію.

Хоча вона не мала статусу сторони у кримінальній справі проти свого чоловіка й не заявляла заперечень під час розгляду справи по суті, вона знала про провадження та арешт майна з 2014 року. Надалі вона змогла повністю висловити свою позицію й захищати права під час розгляду самостійно ініційованого спору щодо виконання вироку.

Особливе значення ЄСПЛ надав тому, що Касаційний суд Франції здійснив ретельний перегляд питання конфіскації, а заявниця могла скористатися передбаченою національним законодавством процедурою для оскарження заходу.

Крім того, французьке право зберігало за майновою спільністю подружжя право на récompense — майнову вимогу, яка могла бути реалізована під час її ліквідації. Тому Суд не вважав, що заявниця була позбавлена будь-якої можливості отримати відповідну майнову компенсацію.

З огляду на всі обставини справи ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця не зазнала особливого та надмірного тягаря, а встановлений державою баланс між її майновими правами та суспільним інтересом у боротьбі зі злочинністю не був порушений.

Отже, ЄСПЛ одноголосно постановив, що порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не було.

Читайте також — заборона дискримінації, право на справедливий суд та на повагу до сімейного життя: огляд практики ЄСПЛ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.