Чоловік відмовився отримати бойову повістку, але згодом почав служити у ЗСУ: суд усе одно виніс вирок
Кременецький районний суд Тернопільської області розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням військовослужбовця у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд досліджував обставини відмови від отримання повістки, неприбуття до територіального центру комплектування для відправлення у військову частину, а також питання можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності або відбування покарання з випробуванням.
Обставини справи
У межах кримінального провадження суд встановлював обставини притягнення військовозобов’язаного до відповідальності за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Суд зазначив, що в Україні діє особливий період, який відповідно до законодавства охоплює час мобілізації, воєнний час та частково відбудовний період після завершення бойових дій. Воєнний стан в Україні було введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації, а згодом його дію неодноразово продовжували.
Також суд врахував, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 було оголошено загальну мобілізацію.
За матеріалами справи, обвинувачений був військовозобов’язаним, пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. При цьому, як встановив суд, підстав для відстрочки від призову відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у нього не було.
24 липня 2024 року в приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов’язаному було вручено повістку із вимогою прибути того ж дня для відправлення у складі команди до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Однак він відмовився від отримання повістки та не прибув у визначений час до територіального центру комплектування.
Під час судового розгляду обвинувачений частково визнав свою вину. Він пояснив, що після проходження військово-лікарської комісії був визнаний придатним до служби, однак просив відстрочку через необхідність завершити роботи із зерном. За його словами, він потрапив до лікарні через проблеми зі здоров’ям, після чого звернувся до територіального центру комплектування, надав медичні документи та повідомив про необхідність подальшого лікування. Водночас від отримання повістки він відмовився.
Під час судових дебатів обвинувачений просив закрити кримінальне провадження, посилаючись на те, що на момент розгляду справи він уже проходить військову службу у військовій частині.
Позиція суду
Суд у справі № 601/3289/24 дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 336 КК України підтверджується сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду.
Суд встановив, що обвинувачений перебував на військовому обліку, був зарахований у запас, пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до служби у визначених військових частинах, підрозділах забезпечення, навчальних центрах та інших установах.
Рішення військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби він не оскаржував.
Суд також врахував акт відмови від отримання повістки, відповідно до якого військовозобов’язаного було повідомлено про необхідність прибуття до територіального центру комплектування для відправлення у військову частину, однак він відмовився отримувати повістку, посилаючись на стан здоров’я.
Допитаний у судовому засіданні свідок підтвердив, що особисто намагався вручити повістку обвинуваченому, який після проходження військово-лікарської комісії був визнаний придатним до служби. За словами свідка, обвинувачений відмовився отримати повістку та залишив приміщення територіального центру комплектування.
Суд зазначив, що показання свідка є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами у справі. Крім того, сам факт відмови від отримання повістки та неприбуття без поважних причин обвинувачений не заперечував.
Суд відхилив доводи про необхідність закриття кримінального провадження у зв’язку з подальшим проходженням військової служби.
Зокрема, суд розглянув можливість застосування статті 48 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Суд зазначив, що для цього необхідно встановити, що після вчинення кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
При цьому суд послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої сам факт вступу особи на військову службу після вчинення кримінального правопорушення за статтею 336 КК України не свідчить автоматично про зміну обстановки у розумінні статті 48 КК України. Суд врахував, що воєнний стан триває, а загальну мобілізацію не скасовано.
Суд встановив, що обвинувачений почав проходити військову службу вже після вчинення інкримінованого діяння, тому ці обставини не свідчать про втрату суспільної небезпечності вчиненого.
Водночас під час призначення покарання суд врахував, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має неповнолітню дитину, а також на момент розгляду справи проходить військову службу у Збройних Силах України.
Суд зазначив, що призначення реального покарання у вигляді позбавлення волі у цій справі не відповідало б принципу пропорційності. На думку суду, фактичне проходження військової служби свідчить про переоцінку обвинуваченим своєї поведінки та усвідомлення конституційного обов’язку щодо захисту держави.
Висновки та рішення суду
Суд визнав обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Йому призначили покарання у виді трьох років позбавлення волі, однак на підставі статті 75 КК України звільнили від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік.
На період іспитового строку суд поклав на засудженого обов’язки, передбачені кримінальним законодавством, зокрема періодично з’являтися для реєстрації до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження відповідного органу.
Контроль за поведінкою засудженого під час іспитового строку суд поклав на командира військової частини, у якій він проходить військову службу.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду протягом тридцяти днів із моменту його проголошення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
