Чоловік відмовився від ВЛК і отримав максимальний штраф від ТЦК – суд зменшив суму до 17 000 грн
Фастівський міськрайонний суд Київської області 26 березня 2026 року розглянув адміністративний позов громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Обставини справи
16 березня 2026 року позивач через представника звернувся до суду з позовом про скасування постанови № 480 від 16 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу. Позивач заперечував факт вчинення адміністративного правопорушення, вважав постанову незаконною через відсутність складу правопорушення та процедурні порушення. Зазначав, що його не викликали для складання адміністративного матеріалу та подання пояснень. Відповідно до постанови він відмовився від проходження медичного огляду та лікування згідно з рішенням військово-лікарської комісії за повістками. Однак жодної повістки не отримував, фактично проживає не за місцем реєстрації, тому не є таким, що ухилився. Після складання протоколу від 16 травня 2025 року позивач 6 жовтня 2025 року був мобілізований до Збройних Сил України, де підписував значну кількість документів без можливості детально ознайомитися з їх змістом та без надання копій. Направлення на примусове виконання постанови 8 листопада 2025 року без фактичного вручення свідчить про істотне порушення процедури, оскільки особа була позбавлена можливості своєчасно оскаржити постанову.
Представник відповідача у відзиві зазначив, що притягнення до адміністративної відповідальності є правомірним. 10 травня 2025 року складено протокол № 480 про адміністративне правопорушення за порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмову від проходження медичного огляду та лікування згідно з рішенням військово-лікарської комісії. 16 травня 2025 року постановою № 480 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вчиненого в особливий період), та накладено штраф. Постанову направлено засобами поштового зв’язку, оскільки позивач не був присутнім під час розгляду справи, незважаючи на належне повідомлення. Відповідно до даних АІТС «Оберіг» станом на 10 травня 2025 року відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не мав. Військовозобов’язаному вручено повістку для проходження медичного огляду, направлення та картку обстеження та медичного огляду. Від підпису та отримання повістки, направлення на військово-лікарську комісію позивач у присутності свідків відмовився, про що складено акти. Протокол складено у присутності позивача, роз’яснено права, вручено другий примірник, повідомлено про дату розгляду 16 травня 2025 року. Позивач не з’явився, заяв чи клопотань про перенесення не надходило. У поясненнях у протоколі позивач зазначив: «відмовляюсь від проходження ВЛК за станом здоров’я, за повістками не з’являвся оскільки не знав про них».
Суд встановив, що згідно з повісткою від 10 травня 2025 року позивачу необхідно було з’явитися 10 травня 2025 року о 12 годині 00 хвилин для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Відповідно до акта відмови від отримання повістки від 10 травня 2025 року позивач відмовився від отримання повістки. Текст повістки було доведено (озвучено) громадянину о 12 годині 00 хвилин 10 травня 2025 року. Оповіщення здійснювали стрільці взводу охорони. Згідно з направленням № 8/2800 від 10 травня 2025 року позивача направлено для встановлення придатності до військової служби за станом здоров’я. Картку обстеження та медичного огляду оформлено. Відповідно до акта про вручення картки обстеження та медичного огляду (при відмові від підпису) у присутності свідків вручено картку, повістку, однак позивач відмовився від отримання. Протоколом № 480 від 10 травня 2025 року встановлено, що позивач порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовившись від проходження медичного огляду. Другий примірник протоколу позивач отримав 10 травня 2025 року, про що свідчить його особистий підпис. На підставі протоколу винесено постанову, якою позивача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень. Копію постанови направлено поштою.
Позиція Верховного Суду та правові підстави
Суд урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15, який на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Суд також урахував, що згідно з правовим висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.
Суд констатував, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду, оскільки з 24 лютого 2022 року триває воєнний стан і загальна мобілізація. Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, виклик громадян здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У разі відмови від отримання повістки складається акт відмови, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення, оголошується громадянину і подається керівнику для вжиття заходів до притягнення до адміністративної відповідальності.
Обов’язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є встановлення факту належного оповіщення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою проходження медичного огляду.
Що вирішив суд
Фастівський міськрайонний суд Київської області у справі № 381/1526/26 дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги чинного законодавства щодо виклику позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою проходження медичного огляду. Обставини вручення повістки та відмови від її отримання доведено наявними доказами. Докази, які спростовують це, у матеріалах справи відсутні. Заперечення позивача суперечать наявним доказам. Направлення на медичний огляд відбулось відповідно до процедури, визначеної Порядком № 560. У зв’язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду його дії кваліфіковано як порушення вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і складено протокол за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наявні докази свідчать про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Правомірність дій відповідача щодо оповіщення про місце, день і час розгляду справи доведено. Неявка належно повідомленого позивача не перешкоджала розгляду справи у його відсутності.
Суд не встановив порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат. Позивач не довів і матеріалами справи не підтверджено відсутність складу адміністративного правопорушення. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірної постанови протиправною.
Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 17 гривень. У постанові до позивача застосовано стягнення у максимальному розмірі 25 500 гривень. Постанова не містить відомостей про обґрунтування, на підставі яких доказів, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та інших обставин, дійшли висновку про застосування максимального розміру стягнення.
Суд урахував, що згідно з Конституцією України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання принципу домірності (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023). Принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов’язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність. Начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов’язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку і мотивувати своє рішення у постанові. Якщо обставини, що обтяжують відповідальність, не встановлені, накладення штрафу у максимальному розмірі без наведення мотивів не відповідає принципу верховенства права та вимогам домірності.
Суд встановив відсутність мотивування застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у максимальному розмірі, а також неврахування відсутності обтяжуючих обставин. За таких обставин начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки застосував найсуворіше стягнення без дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та домірності.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Суд, керуючись пунктом 3 частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 4 частини четвертої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає наявними правові підстави для зміни заходу стягнення. Штраф у розмірі 17 000 гривень, що є мінімальним можливим відповідно до санкції частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є домірним заходом адміністративної відповідальності.
Суд ухвалив: адміністративний позов залишити без задоволення. Змінити захід стягнення, застосований постановою начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 480 від 10 травня 2025 року, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень, на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Судові витрати віднести за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Повний текст рішення проголошено 30 березня 2026 року.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
