Чоловік виховував дітей-сиріт разом із дружиною, але ТЦК відмовив у відстрочці: що вирішив суд
Кіровоградський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що чоловік жінки, офіційно призначеної опікункою дітей-сиріт, не набуває автоматично статусу опікуна та не має права на відстрочку від мобілізації лише через спільне виховання дітей.
Обставини справи
Позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення комісії № 250/2542 від 7 травня 2025 року про відмову у відстрочці на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Чоловік вимагав повторно розглянути його заяву, надати відстрочку, видати відповідний документ і внести запис до військово-облікового документа.
Він перебуває на військовому обліку та вважав відмову незаконною, оскільки разом із дружиною виховує дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під її опікою.
Позивач посилався на норму закону, за якою від призову під час мобілізації звільняються опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та патронатні вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.
На його думку, сім’я опікуна фактично є сім’єю дитини, а права та обов’язки опікуна за своїм змістом наближені до прав та обов’язків усиновлювача. Тому він вважав, що для вирішення питання про відстрочку має значення сам факт проживання та виховання дітей у його сім’ї.
Позиція ТЦК та СП
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
У ТЦК та СП зазначили, що комісія розглянула заяву чоловіка та 7 травня 2025 року ухвалила рішення про відмову у відстрочці. Підставою стало те, що офіційно опікункою малолітніх дітей є дружина позивача, а не він сам.
Тому відповідач вважав, що позивач не має права на відстрочку за зазначеною законодавчою підставою.
Що встановив суд
Суд з’ясував, що позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Листом від 9 травня 2025 року його повідомили, що комісія з питань надання відстрочки рішенням, оформленим протоколом № 20 від 7 травня 2025 року № 250/2542, відмовила в задоволенні заяви. Причиною зазначили те, що опікункою дітей є дружина чоловіка.
Як установив суд, дружину позивача призначили опікункою над малолітніми дітьми розпорядженням голови районної державної адміністрації від 29 грудня 2016 року.
Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 14 вересня 2018 року дітям надали статус дітей-сиріт. Ще одній дитині такий статус надали рішенням виконавчого комітету міської ради від 27 серпня 2018 року, а рішенням цього ж виконкому від 19 вересня 2018 року дружину позивача призначили її опікункою.
Ці документи чоловік подав до ТЦК та СП разом із заявою про відстрочку. Він наголошував, що як чоловік опікунки спільно з нею виховує дітей, піклується про них і виконує відповідні сімейні обов’язки.
Правова оцінка суду
Суд застосував положення частини другої статті 19, статей 17 та 65 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також законодавство про правовий режим воєнного стану, військовий обов’язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Також суд урахував Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від призову під час мобілізації не підлягають, зокрема, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та патронатні вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.
Додаток 5 до Порядку № 560 визначає документи, якими підтверджується право на відстрочку за цією підставою. Серед них — рішення районної чи міської державної адміністрації, військової адміністрації, відповідного виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення опіки чи піклування.
Суд також урахував положення статей 55, 58, 63 та 67 Цивільного кодексу України. Вони передбачають, що опіка встановлюється для забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх осіб, а опікуна призначає орган опіки та піклування. Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, забезпечувати належні побутові умови, догляд і лікування, а також сприяти вихованню, навчанню та розвитку дитини.
За висновком суду, статус опікуна виникає лише після офіційного призначення особи в установленому законом порядку та підтверджується відповідним рішенням компетентного органу або суду.
Саме по собі фактичне піклування про дитину, спільне проживання з нею або перебування у шлюбі з її опікуном не надає людині юридичного статусу опікуна.
Суд наголосив, що опіка має персональний характер і покладається на конкретну особу на підставі рішення уповноваженого органу. Чоловік або дружина опікуна автоматично не набувають прав та обов’язків опікуна, зокрема права представляти інтереси підопічних і вчиняти правочини від їхнього імені.
Отже, шлюб із жінкою, яка офіційно опікується дітьми, та участь у їхньому вихованні є обставинами соціального характеру, але не створюють для позивача правових підстав для відстрочки за пунктом 8 частини першої статті 23 зазначеного закону.
Оскільки рішення про призначення позивача опікуном не ухвалювалося, суд дійшов висновку, що передбачені законом підстави для надання йому відстрочки відсутні.
Що вирішив суд
Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову у справі № 340/5370/25.
Підстав для розподілу судових витрат суд не встановив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
