Чоловік вимагав скасувати мобілізацію через штамп «невійськовозобов’язаний» у паспорті-книжечці: чому суд відмовив

Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом чоловіка до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і військової частини щодо законності його призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач вимагав визнати протиправними дії щодо мобілізації, скасувати наказ про його призов і направлення до військової частини, скасувати наказ командира про зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину виключити його з цих списків. 

Суть справи

Чоловік наполягав, що на момент мобілізації не мав статусу військовозобов’язаного, оскільки раніше нібито був виключений з військового обліку. На підтвердження цього він посилався на відмітку у паспорті громадянина України та дані обліково-послужної картки.

З матеріалів справи випливало, що у 2005 році медична комісія визнала чоловіка непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час за відповідною статтею Розкладу хвороб. У документах також було зазначено, що він підлягав повторному медичному огляду у 2010 році.

На восьмій сторінці паспорта чоловіка містився штамп із формулюванням «невійськовозобов’язаний», поставлений Коломийським об’єднаним міським військовим комісаріатом Івано-Франківської області 15 квітня 2010 року.

Водночас обліково-послужна картка містила відомості про те, що у 2005 році чоловіка було визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, однак даних про його виключення з військового обліку в ній не було.

9 січня 2026 року чоловік пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. За результатами огляду його визнали придатним до військової служби, у тому числі до служби на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення.

Наступного дня, 10 січня 2026 року, начальник відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видав наказ №198 «Про призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким чоловіка призвали на військову службу та направили до військової частини.

Вважаючи своє взяття на військовий облік, мобілізацію та подальше зарахування до особового складу незаконними, чоловік звернувся до адміністративного суду. Він просив визнати протиправними дії щодо його призову, скасувати наказ про мобілізацію в частині, яка його стосувалася, скасувати наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину виключити його з цих списків. 

Одночасно з позовом чоловік просив забезпечити позов, зокрема заборонити військовій частині до набрання рішенням законної сили залучати його до виконання службових і бойових завдань, переміщувати або переводити до інших військових частин чи місць проходження служби, а також зупинити дію наказу про мобілізацію в частині його призову. У задоволенні заяви про забезпечення позову суд відмовив.

Надалі провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Позиція позивача

Основний аргумент чоловіка полягав у тому, що він нібито був виключений з військового обліку і тому на момент мобілізації не мав статусу військовозобов’язаного.

Як доказ він посилався на штамп у паспорті з формулюванням «невійськовозобов’язаний», а також на відомості старої обліково-послужної картки.

На його переконання, за таких обставин територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не мав законних підстав брати його на військовий облік та призивати на військову службу під час мобілізації.

Позивач також зазначав, що вимога про виключення його зі списків особового складу військової частини є похідною від основної вимоги про визнання незаконною самої мобілізації. Він не ставив перед військовою частиною питання про самостійне вирішення законності мобілізації чи про звільнення з військової служби, а пов’язував необхідність виключення зі списків саме з можливим скасуванням наказу про призов. 

Позиція військової частини

Військова частина заперечувала проти задоволення позову.

Вона зазначала, що після видання наказу про призов від 10 січня 2026 року №198 та наказу командира військової частини про зарахування чоловіка до списків особового складу виникли нові правовідносини, пов’язані з проходженням військової служби.

На думку військової частини, наказ про зарахування до списків особового складу є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, а тому його скасування є неможливим.

У зв’язку з цим військова частина просила повністю відмовити у задоволенні позову. 

Позиція ТЦК

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки також заперечував проти позову.

Відповідач зазначав, що 9 січня 2026 року військово-лікарська комісія провела медичний огляд чоловіка та визнала його придатним до військової служби.

10 січня 2026 року, враховуючи висновок про придатність та відсутність права на відстрочку від мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», його призвали на військову службу та направили до військової частини.

Також ТЦК посилався на механізм автоматичного взяття на військовий облік осіб, які не були охоплені військовим обліком, на підставі даних Реєстру. Окремо відповідач звертав увагу на обов’язок громадян уточнювати військово-облікові та персональні дані у порядку, визначеному законодавством.

Що суд встановив щодо штампа «невійськовозобов’язаний»

Ключовим питанням у справі № 300/1534/26 було те, чи підтверджує штамп у паспорті з формулюванням «невійськовозобов’язаний» факт виключення чоловіка з військового обліку.

Суд звернув увагу, що відповідно до законодавства військово-обліковим документом є документ, який визначає належність його власника до виконання військового обов’язку. Відомості про військовий облік та, зокрема, про виключення особи з військового обліку мають бути внесені саме до військово-облікового документа.

Паспорт громадянина України за своїм правовим статусом військово-обліковим документом не є.

У цьому випадку обліково-послужна картка, яка була документом військового обліку позивача, відомостей про його виключення з військового обліку не містила.

Тому суд відхилив посилання чоловіка на штамп у паспорті як на належний і достатній доказ його виключення з військового обліку.

Окремо суд наголосив, що саме формулювання «невійськовозобов’язаний» не є тотожним формулюванню про виключення з військового обліку.

Суд зазначив, що Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає конкретні категорії громадян щодо військового обов’язку: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти. Окремої категорії громадян під назвою «невійськовозобов’язаний» закон не передбачає.

Тому саме по собі використання у паспорті такого формулювання не свідчить про проходження передбаченої законом процедури виключення особи з військового обліку та не може ототожнюватися з фактом такого виключення.

Що суд встановив щодо висновків ВЛК

Суд дослідив наявні у справі відомості про стан придатності чоловіка до військової служби.

Документи підтверджували, що у 2005 році його було визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. При цьому було передбачено повторний медичний огляд.

Однак матеріали справи не містили відомостей про те, що будь-яка військово-лікарська комісія визнавала чоловіка непридатним до військової служби саме з виключенням з військового обліку.

Суд підкреслив, що документи 2005 року підтверджували лише визначення ступеня придатності, але не містили рішення про виключення чоловіка з військового обліку.

Останнім документально підтвердженим до 9 січня 2026 року статусом був статус «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Суд також врахував, що законом, який набрав чинності 4 травня 2024 року, статуси «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» були скасовані.

Для громадян, які раніше мали статус «обмежено придатний», законодавством було передбачено проходження повторного медичного огляду для визначення актуального ступеня придатності.

У цій справі 9 січня 2026 року чоловік пройшов ВЛК, за результатами якої його визнали придатним до військової служби.

Матеріали справи не містили доказів оскарження рішення, дій чи бездіяльності цієї військово-лікарської комісії в адміністративному або судовому порядку.

Чому суд не визнав чоловіка виключеним з військового обліку

Після оцінки всіх доказів суд не встановив документального підтвердження того, що чоловік був виключений з військового обліку у зв’язку з визнанням його непридатним до військової служби.

Наявні матеріали підтверджували інше: у 2005 році він мав статус «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», а 9 січня 2026 року після нового медичного огляду йому було визначено новий ступінь придатності — «придатний до військової служби».

Суд також зазначив, що у матеріалах справи немає доказів того, що на момент взяття чоловіка на військовий облік та проведення мобілізації існували законні підстави для його виключення з військового обліку.

Так само позивач не надав доказів наявності в нього бронювання, права на відстрочку від мобілізації або документів про непридатність до військової служби за станом здоров’я на момент призову.

Висновки суду

Суд дійшов висновку, що штамп «невійськовозобов’язаний» у паспорті сам по собі не підтверджує виключення особи з військового обліку.

Військово-обліковий документ позивача не містив відомостей про таке виключення, а матеріали справи не підтверджували проходження ним процедури виключення з військового обліку на підставі рішення ВЛК про непридатність до військової служби.

Навпаки, останнім підтвердженим до січня 2026 року ступенем придатності був статус «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час», а після проходження ВЛК 9 січня 2026 року чоловіка визнали придатним до військової служби.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для визнання протиправними дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо його мобілізації.

Відповідно, суд також не побачив підстав для скасування наказу від 10 січня 2026 року №198 про призов чоловіка на військову службу, а також наказу командира військової частини в частині зарахування його до списків особового складу. 

Водночас суд окремо зазначив, що за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», чоловік не позбавлений права звернутися до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби.

У підсумку Івано-Франківський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив. Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.