Чоловіка силоміць посадили в бус, провели ВЛК і мобілізували за один день: суд скасував наказ про призов
Чоловіка силоміць посадили в автобус і доставили до ТЦК у присутності поліцейського, який не перешкоджав цим діям. Того ж дня військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби, а ТЦК видав наказ про мобілізацію. Однак у суді з’ясувалося, що ВЛК не провела низку обов’язкових обстежень, зокрема огляд психіатра та ЕКГ.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав примусове доставлення чоловіка протиправним, скасував висновок ВЛК і наказ про призов. Водночас суд наголосив на важливому нюансі: саме по собі незаконне доставлення до ТЦК ще не означає незаконності мобілізації. Вирішальним у цій справі стало порушення процедури медичного огляду.
Обставини справи: доставлення до ТЦК, ВЛК та мобілізація в один день
Як встановив суд, чоловік із військовим званням сержанта перебував на військовому обліку з 1987 року.
5 березня 2026 року його доставила до ТЦК та СП група оповіщення. Того ж дня чоловіка направили на проходження військово-лікарської комісії, яка за результатами медичного огляду визнала його придатним до військової служби.
На підставі висновку ВЛК начальник ТЦК та СП видав наказ №229/М про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.
Не погодившись із такими діями, чоловік звернувся до суду.
Позивач стверджував, що його затримали та примусово доставили до ТЦК без вручення повістки і добровільної згоди, а медичний огляд був формальним та фактично не проводився належним чином.
Також він наполягав, що ще у 2012 році, після досягнення 45-річного віку, мав бути виключений із військового обліку, тому вважав свій призов незаконним.
Чоловік просив визнати протиправними дії ТЦК, скасувати наказ про мобілізацію, виключити його з поіменного списку призваних та направлених до військової частини, а також відшкодувати 71 тисячу гривень витрат на правничу допомогу.
Примусове доставлення до ТЦК: що встановив суд
Одним із ключових питань справи стали обставини доставлення чоловіка до ТЦК та СП.
Суд витребував інформацію в Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. З отриманих матеріалів з’ясувалося, що 5 березня 2026 року на лінію 102 надходили повідомлення від самого позивача та іншої особи.
У повідомленнях йшлося про те, що близько 9-ї години ранку працівники ТЦК посадили чоловіка до автобуса та доставили до відповідного приміщення.
При цьому в салоні транспортного засобу перебував поліцейський, який не перешкоджав діям працівників ТЦК та СП і пред’явив чоловікові службове посвідчення вже під час перебування в автобусі.
Водночас поліція повідомила, що в її інформаційній системі відсутні відомості про попередні звернення ТЦК щодо порушення позивачем правил військового обліку, які могли б бути підставою для залучення поліції до його розшуку, супроводження чи доставлення.
Протокол про затримання чоловіка також не складався.
Дослідивши ці обставини, суд дійшов висновку, що фактичне переміщення чоловіка до приміщення для проходження ВЛК відбувалося із застосуванням фізичного примусу з боку працівників ТЦК та СП, у присутності поліцейського, який цьому не перешкоджав.
Суд зазначив, що застосування фізичного примусу без визначених законом підстав, належного процесуального оформлення та відповідного звернення до Національної поліції суперечить законодавству і є протиправним втручанням у право людини на свободу та особисту недоторканність.
Чи робить незаконне доставлення до ТЦК подальшу мобілізацію незаконною
У рішенні суд окремо розмежував два питання: законність доставлення людини до ТЦК та законність її призову на військову службу.
Суд наголосив, що не кожне процедурне порушення автоматично є підставою для скасування наступного рішення державного органу.
Важливим є те, чи могло б рішення бути іншим, якби встановленої законом процедури було дотримано.
На думку суду, спосіб доставлення чоловіка до ВЛК сам по собі не впливає на достовірність медичних даних. Навіть якби особу викликали в інший, законний спосіб, зокрема шляхом вручення повістки, це не змінило б установленого лікарем діагнозу.
Тому суд дійшов висновку, що порушення порядку доставлення, хоча й було протиправним, саме по собі не спричиняло протиправності наказу про призов.
Натомість вирішальне значення мали порушення, допущені безпосередньо під час проходження ВЛК.
ВЛК не провела обов’язкові обстеження: чого саме бракувало
Суд дослідив медичні документи, надані закладом охорони здоров’я, на базі якого діяла військово-лікарська комісія.
Було встановлено, що 5 березня чоловік дійсно проходив медичний огляд. Це підтверджувалося записами в журналі реєстрації відвідувачів, відомостями електронної системи охорони здоров’я та оформленою довідкою ВЛК.
Отже, твердження позивача про те, що медичний огляд взагалі не відбувся, матеріалами справи не підтвердилося.
Проте суд виявив інше суттєве порушення: медичний огляд провели не в повному обсязі, передбаченому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міноборони №402.
Зокрема, чоловікові не провели:
- обов’язковий огляд лікарем-психіатром;
- електрокардіографічне дослідження (ЕКГ);
- загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі;
- передбачені Положенням серологічні дослідження крові;
- визначення групи крові та резус-належності.
Крім того, у матеріалах справи не було доказів проведення вимірювання внутрішньоочного тиску та дослідження крові на цукор.
Суд підкреслив, що відповідно до Положення №402 огляд психіатром та ЕКГ належать до обов’язкових процедур під час медичного огляду військовозобов’язаних, зокрема й під час воєнного стану.
Відповідачі не надали належних доказів проведення всіх необхідних обстежень.
Чому суд скасував висновок ВЛК, хоча чоловік цього окремо не вимагав
Примітно, що позивач не заявляв окремої вимоги про скасування постанови ВЛК, оформленої довідкою про придатність до військової служби.
Однак суд вирішив вийти за межі заявлених позовних вимог.
Таку можливість передбачає частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо це необхідно для ефективного захисту прав та інтересів особи.
Суд пояснив, що саме висновок ВЛК став підставою для видання оскаржуваного наказу про призов. При цьому висновок про придатність було ухвалено з істотними порушеннями встановленої процедури медичного огляду.
За таких обставин залишення постанови ВЛК чинною не забезпечувало б ефективного захисту прав позивача.
Водночас суд наголосив, що не перевіряє правильність медичного діагнозу та не визначає самостійно, придатна чи непридатна особа до військової служби.
Оцінювання медичного стану належить до компетенції військово-лікарської комісії, а суд перевіряє дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення відповідного рішення.
У цій справі суд перевірив саме процедурну сторону медичного огляду та встановив її порушення.
Порушення під час ВЛК стало підставою для скасування мобілізації
Суд пояснив, що на відміну від способу доставлення чоловіка до ТЦК, повнота медичного огляду безпосередньо впливає на достовірність та обґрунтованість висновку про придатність до військової служби.
Адже такий висновок має ґрунтуватися на результатах усіх обов’язкових оглядів і досліджень, а не лише на висновку одного лікаря.
У цій справі відсутність огляду психіатром, ЕКГ та інших обов’язкових досліджень не давала можливості встановити, що за умови дотримання повної процедури висновок ВЛК залишився б незмінним.
Відповідачі також не довели, що допущені порушення не могли вплинути на кінцеве рішення про придатність чоловіка до військової служби.
Таким чином, суд визнав порушення процедури ВЛК істотними.
Оскільки наказ про призов був виданий на підставі постанови ВЛК, ухваленої з істотними процедурними порушеннями, суд дійшов висновку про протиправність як самої постанови ВЛК, так і виданого на її підставі наказу про мобілізацію.
Чи мали виключити чоловіка з військового обліку у 45 років
Окремо суд розглянув аргумент позивача про те, що він нібито мав бути виключений з військового обліку ще у 2012 році після досягнення 45-річного віку.
Суд відхилив цей довід.
Як зазначено в рішенні, відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» для осіб рядового, сержантського та старшинського складу граничний вік перебування в запасі становить 60 років.
Позивач мав звання сержанта, а станом на 5 березня 2026 року йому було 59 років.
Тому правових підстав вважати, що він мав бути виключений з військового обліку у 45 років, суд не встановив.
Також суд звернув увагу, що в облікових документах не було записів про виключення чоловіка з військового обліку за віком.
Крім того, позивач посилався на рішення суду від 2024 року, яким раніше було скасовано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Однак суд пояснив, що те рішення стосувалося іншого предмета спору та не встановлювало факту законного виключення чоловіка з військового обліку.
Чому суд відмовив у відшкодуванні 71 тисячі гривень за правничу допомогу
Попри часткове задоволення позову, суд відмовив у стягненні 71 тисячі гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Як з’ясувалося, договори про надання відповідних послуг були укладені не самим позивачем, а його донькою від власного імені. При цьому суду не надали доказів її повноважень діяти від імені та в інтересах батька.
Виконавцем послуг за договорами було товариство з обмеженою відповідальністю, яке не мало статусу адвоката чи адвокатського об’єднання. Водночас адвокат, який представляв позивача в суді, діяв на підставі окремого договору.
Суд також звернув увагу, що чотири договори були укладені в один день із розподілом послуг на окремі суми, що мало ознаки штучного дроблення. Один із договорів на 10 тисяч гривень стосувався підготовки скарги до регіональної ВЛК і не був пов’язаний із предметом судового спору.
Крім того, позивач не надав доказів фактичної сплати коштів.
За таких обставин суд не встановив підстав для відшкодування заявлених витрат.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/8401/26 частково задовольнив позов чоловіка.
Суд постановив:
- Визнати протиправними дії ТЦК та СП щодо примусового затримання та доставлення чоловіка 5 березня 2026 року для проходження військово-лікарської комісії.
- Визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК від 5 березня 2026 року про придатність чоловіка до військової служби.
- Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК та СП від 5 березня 2026 року №229/М про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації.
- Зобов’язати начальника ТЦК та СП виключити позивача з поіменного списку військовозобов’язаних, призваних та направлених до військової частини.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Також суд зазначив, що питання про можливе притягнення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи іншої відповідальності за встановлені порушення вирішуватиметься шляхом постановлення окремої ухвали відповідно до статті 249 КАС України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
