Чоловіка спочатку визнали придатним лише до частин забезпечення, а через 22 дні — до військової служби: він оскаржив ВЛК, але програв
Сьомий апеляційний адміністративний суд розглянув справу щодо законності повторного висновку військово-лікарської комісії, яким чоловіка визнали придатним до військової служби через 22 дні після попереднього медичного огляду.
Позивач наполягав, що на момент ухвалення нового рішення попередня постанова ВЛК залишалася чинною, а повторний огляд провели без належного врахування його стану здоров’я та медичної документації.
Обставини справи
Як встановили суди, 15 листопада 2024 року чоловік пройшов медичний огляд позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією. За результатами огляду на підставі статей 55б, 64б графи II Розкладу хвороб його визнали придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах та установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення та охорони.
Відповідне рішення оформили довідкою ВЛК від 15 листопада 2024 року № 212/5639.
Однак уже 7 грудня 2024 року, через 22 дні після попереднього медичного огляду, чоловік повторно пройшов військово-лікарську комісію.
Цього разу на підставі статей 55б, 64в, 23в графи II Розкладу хвороб його визнали придатним до військової служби. Результати огляду оформили постановою ВЛК у формі довідки від 7 грудня 2024 року № 246/3116.
Чоловік не погодився з новим висновком. Він вважав, що повторний медичний огляд провели без належних підстав, поверхнево, без урахування наявних медичних документів, фактичного стану його здоров’я та попередньої постанови ВЛК, яка залишалася чинною.
Позивач наголошував, що постанова від 15 листопада 2024 року мала строк дії один рік. На його переконання, законодавство не передбачає одночасного існування двох чинних постанов ВЛК із суперечливими висновками щодо придатності однієї особи до військової служби.
Спочатку чоловік звернувся зі скаргою на постанову від 7 грудня 2024 року до 11 Регіональної військово-лікарської комісії. Листом від 30 грудня 2024 року його звернення направили для розгляду та надання відповіді до відповідного органу.
Не отримавши, за його твердженням, відповіді на скаргу та продовжуючи не погоджуватися з повторним висновком ВЛК, чоловік звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 7 грудня 2024 року.
Водночас під час судового розгляду було встановлено, що листом від 9 січня 2025 року № 952/14/489 заявнику надали відповідь на його звернення. У зв’язку з виникненням спірного питання щодо придатності до військової служби йому рекомендували з’явитися для проходження контрольного медичного огляду до позаштатної постійно діючої ВЛК на базі Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова.
Проте, як встановили суди, цією можливістю чоловік не скористався.
3 листопада 2025 року Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що проведення медичного огляду 7 грудня 2024 року підтверджується карткою обстеження та медичного огляду № 1204, яка містить підписи й печатки відповідних лікарів-фахівців.
При цьому позивач не надав доказів того, що медичний огляд був поверхневим. Суд також зазначив, що оцінювання діагнозів і медичних висновків належить до компетенції військово-лікарських комісій, а не судів.
Не погодившись із таким рішенням, чоловік подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги
Позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позов.
Він стверджував, що Вінницький окружний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.
Одним із головних аргументів залишалася наявність двох постанов ВЛК, прийнятих із проміжком у 22 дні. За твердженням апелянта, на момент проведення повторного огляду 7 грудня 2024 року постанова від 15 листопада 2024 року продовжувала діяти, а тому ухвалення нового висновку без належного врахування попереднього рішення було неправомірним.
Також чоловік наполягав, що повторний медичний огляд провели упереджено, без належного дослідження медичних документів і реального стану його здоров’я.
Окремо він оскаржував процесуальні дії суду першої інстанції. На його думку, суд безпідставно прийняв і врахував відзив та пояснення, подані відповідним ТЦК та СП, хоча цей орган не був залучений до справи як її учасник, а безпосередній відповідач — ВЛК п’ятого відділу — не подав відзив у встановлений строк.
Позиція та висновки апеляційного суду
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Колегія суддів насамперед звернула увагу на порядок проведення військово-лікарської експертизи та оскарження постанов ВЛК, визначений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Суд зазначив, що відповідно до Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії. Їхні постанови є обов’язковими до виконання, водночас штатні ВЛК наділені повноваженнями переглядати, скасовувати або відміняти постанови підпорядкованих комісій.
Зокрема, Центральна військово-лікарська комісія має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати та контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
ВЛК регіону також уповноважена перевіряти роботу підпорядкованих комісій, розглядати скарги, переглядати їхні постанови та за наявності підстав скасовувати або відміняти відповідні рішення.
Крім того, рішенням штатної ВЛК може бути призначений повторний або контрольний медичний огляд.
Відповідно до пункту 3.3 Положення № 402, скарги на дії, бездіяльність чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних військово-лікарських комісій згідно з установленими адміністративно-територіальними зонами відповідальності.
Штатні ВЛК перевіряють відповідність постанов позаштатних комісій установленим діагнозам і вимогам Положення № 402 на підставі оригіналів медичних документів або належним чином засвідчених копій, а також наявних медичних записів і висновків в електронній системі охорони здоров’я.
Якщо скаргу щодо перегляду постанови визнають обґрунтованою, штатна ВЛК переглядає оскаржуване рішення або ухвалює рішення про направлення особи на контрольне обстеження та медичний огляд.
Таке рішення є обов’язковим до виконання і має бути реалізоване не пізніше ніж протягом місяця з дати його прийняття.
При цьому в разі направлення на контрольний медичний огляд він проводиться в іншому закладі охорони здоров’я, ніж той, у якому відбувався попередній огляд, результати якого оскаржуються.
Апеляційний суд наголосив, що Положення № 402 не передбачає можливості безпосереднього судового оскарження постанов позаштатних ВЛК у порядку, обраному позивачем.
За висновком колегії суддів, відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 Положення № 402 судовому оскарженню підлягають постанови ВЛК регіонів і Центральної військово-лікарської комісії.
Натомість перевірка постанов позаштатних ВЛК при ТЦК та СП щодо дотримання вимог військово-лікарської експертизи належить до компетенції ВЛК регіону або ЦВЛК.
У цій справі чоловік звернувся зі скаргою на постанову позаштатної ВЛК, після чого йому рекомендували пройти контрольний медичний огляд. Однак він не скористався цією можливістю.
Водночас ВЛК регіону або ЦВЛК не приймали остаточного рішення щодо придатності позивача до військової служби, яке могло бути предметом судового оскарження відповідно до зазначеного порядку.
Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що чоловік не дотримався передбаченої Положенням № 402 процедури оскарження результатів медичного огляду. Колегія суддів визначила цю обставину самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Чи є незаконним повторний висновок ВЛК, якщо попередній ще чинний
Окремо апеляційний суд розглянув аргумент чоловіка про те, що на момент повторного медичного огляду 7 грудня 2024 року попередня постанова ВЛК від 15 листопада 2024 року залишалася чинною.
Колегія суддів відхилила цей довід, зазначивши, що сама по собі наявність чинного попереднього рішення ВЛК не призводить до автоматичної протиправності постанови, прийнятої за результатами наступного медичного огляду.
Суд послався на Положення № 402, відповідно до якого військовозобов’язані підлягають медичному огляду під час проведення мобілізаційних заходів.
Також апеляційний суд перевірив документи, якими підтверджувалося проходження позивачем повторного огляду.
Зокрема, до матеріалів справи було долучено картку обстеження та медичного огляду від 7 грудня 2024 року № 1204, у якій містилися результати дослідження органів грудної клітки, висновки терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, оториноларинголога та психіатра.
Картка містила дати проведення оглядів, підписи та печатки відповідних лікарів.
За результатами цього медичного огляду ВЛК ухвалила постанову про придатність чоловіка до військової служби, оформлену довідкою від 7 грудня 2024 року № 246/3116.
Суд зазначив, що довідку складено за формою, передбаченою додатком 4 до Положення № 402.
Водночас у матеріалах справи не було доказів того, що під час повторного огляду позивач подавав лікарям письмові заяви, надавав медичні документи про наявність у нього інших захворювань або передавав довідку ВЛК від 15 листопада 2024 року.
Таким чином, доводи чоловіка про неврахування попереднього висновку та медичної документації не знайшли належного підтвердження у матеріалах справи.
Чому суд не оцінював правильність медичних висновків
Апеляційний суд також звернув увагу на межі судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій.
Зокрема, колегія суддів врахувала правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16.
Відповідно до цього висновку, в межах адміністративного судочинства суд не має повноважень оцінювати професійні дії конкретних лікарів — членів ВЛК під час застосування методів медичного огляду, дослідження медичної документації, визначення діагнозів та їх відповідності певним статтям Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних медичних знань.
Також суд послався на постанову Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, відповідно до якої оцінювання діагнозу та визначення того, чи підпадає він під певну статтю Розкладу хвороб, виходить за межі судового розгляду.
Тому питання правильності встановлених діагнозів і визначення придатності до військової служби за результатами медичного обстеження належать до повноважень військово-лікарських комісій.
У цій справі апеляційний суд виходив із того, що перевірка дотримання позаштатною ВЛК відповідних медичних критеріїв та умов проведення огляду належить до компетенції ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії.
Чому суд прийняв документи від ТЦК
Апеляційний суд також відхилив доводи позивача про те, що суд першої інстанції неправомірно врахував процесуальні документи та докази, подані територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів пояснила, що позаштатні постійно діючі військово-лікарські комісії не є самостійними юридичними особами, не мають власного коду ЄДРПОУ та створюються і функціонують при відповідних ТЦК та СП або закладах охорони здоров’я.
Відповідно, процесуальна діяльність і правова позиція такої ВЛК забезпечуються суб’єктом владних повноважень, при якому її створено.
Тому подання районним ТЦК та СП процесуальних документів, пояснень і доказів, зокрема картки медичного огляду, відповідає вимогам статей 44, 77 Кодексу адміністративного судочинства України та принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, закріпленому у статті 9 КАС України.
З огляду на це апеляційний суд не встановив порушень процесуального законодавства, на які посилався скаржник.
Рішення суду
За результатами перегляду справи № 120/2246/25 колегія суддів дійшла висновку, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив фактичні обставини та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд зазначив, що доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни його рішення.
Відтак постановою від 28 вересня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу чоловіка без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року — без змін.
Постанова апеляційного суду набрала законної сили відповідно до статті 325 КАС України та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 КАС України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
