Чому частина молодих людей, які виросли в незалежній Україні, виявляється готовою працювати на ворога

розумію мотиви вчинку того старого покидька, який коригував російський ракетний удар по Яворівському військовому полігону. Внаслідок цієї атаки загинули 64 людини, ще понад 100 зазнали поранень. Цей колишній кагебіст переслав представникам ФСБ РФ карту Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівського полігону), де детально позначив розташування військових містечок та об’єктів. Нещодавно цей кагебіст помер у тюрмі на 75-му році життя.

Але що не так із тими тінейджерами і двадцятирічними +, які продають ФСБ українських військових і Україну? В українському інформпросторі та офіційних звітах правоохоронців фігурує БЕЗЛІЧ повідомлень про затримання молодих людей, зокрема віком від 15 до 29 років, яких російські спецслужби вербують для здійснення диверсій. Фіксувалися й випадки, коли спецслужби РФ вербували молодих жінок для отруєння військовослужбовців або здійснення диверсій на залізничних об’єктах. Офіційний речник СБУ повідомив, що 22% усіх завербованих російськими спецслужбами агентів в Україні – це підлітки. Інша частина виконавців безробітна молодь віком до 30 років.

Звісно, це ще не вирок всьому поколінню. Але тривожний дзвінок. Чому частина молодих людей, які виросли в незалежній Україні, виявляється готовою працювати на ворога, допомагаючи вбивати українських військових, наражаючи на небезпеку інших людей і завдаючи шкоди власній державі.

Згідно з усталеними уявленнями, це перше покоління зумерів, яке завжди жило у відносному достатку, народилося й навчалося не в СРСР, а за часів незалежності. Тобто це люди, яких уже не виховувала радянська система.

Що тоді не так із нашою системою виховання? Хоча чому я дивуюся? Сам не раз звертав увагу на те, що вона так само формалізована, якою була за часів СРСР. Тільки тепер одну формальність замінили на іншу. Змінилися гасла, але чи змінився сам спосіб виховання? Чи молодих людей просто навчили повторювати правильні слова, нічого при цьому не відчуваючи? Тим більше розуміти, що за власні вчинки треба відповідати, а свобода однієї людини не може означати права завдавати шкоди іншій?

Так, я чув про умовну, нібито, аполітичність цього покоління, про його бажання жити тут і тепер. Це ж від них іде теза про якусь міфічну «вину» людей старшого віку і натомість – про гуманізм їхнього покоління. (Чули недавно про ще одного такого «гуманіста» на болотах). Але як це поєднується з реальною шкодою, якої вони завдають іншим людям?

Який сенс у розмовах про гуманізм, вдаванні справедливості, дистанціюванні від війни, якщо не усвідомлюєш: людина, яку ти наражаєш на небезпеку за гроші ФСБ, має такі самі права на життя, безпеку й майбутнє, як і ти? Невже для розуміння цього потрібні якісь особливі розумові здібності? Чи проблема все-таки не в інтелекті, а в елементарному небажанні брати на себе відповідальність за наслідки власних дій?

І ось це покоління влада всіляко ховала від мобілізації? Прищеплюючи переконання, що воно нікому нічого не винне. Бо це майбутнє нації! Ось тільки якої?

Юрій Чорней, морський піхотинець, Офіцер ЗСУ