Минулого четверга Європарламент ухвалив резолюцію щодо України. Об’ємний документ присвячений підтримці країни в часи війни та її поступу на шляху вступу в Євросоюзу. Однак один пункт резолюції зовсім не стосується приєднання України до ЄС чи російської агресії проти неї.
І хоч як дивно, але стоїть він у розділі під назвою "Зобов'язання щодо вступу в ЄС та переговорів про вступ".
У цьому, 34-му пункті Європарламент розкритикував Україну і особисто Володимира Зеленського за – як вирішили євродепутати – "непотрібну та нічим не спровоковану ескалацію", а саме – найменування підрозділу ССО на честь героїв Української повстанської армії (УПА).
Про те, яку проблему України оголяє ця історія, і як діяти Києву, читайте в статті редактора "Європейської правди" Анатолія Марциновського На боці Польщі та без України: як критика УПА показала системну проблему Києва в органах ЄС. Далі – стислий її виклад.
Дещо дивним виглядає сам спосіб, у який пункт про УПА з’явився в резолюції Європарламенту.
Спочатку, 30 червня, з’явилися дві поправки до проєкту резолюції, подані відвертими маргіналами з групи "Європа суверенних націй". Серед авторів – представники "Альтернативи для Німеччини", польської "Конфедерації" та лідер новоствореної італійської ультраправої сили "Національне майбутнє".
Проєкти їхніх поправок називали УПА "формуванням, відповідальним за геноцид на Волині та масові злочини проти поляків, євреїв, чехів, росіян, вірмен та інших національних меншин та українців, які не схвалювали їхні дії".
"ЄвроПравді" достеменно відомо, що ще до 30 червня євродепутати від мейнстримних польських партій вели в Європарламенті "роз’яснювальну роботу", переконуючи колег з інших країн у тому, що питання УПА треба ввести до української резолюції. А подання поправок одіозними партіями, схоже, стало зручним приводом – їхні радикальні формулювання вирішили перебити "більш поміркованими".
Так з’явився згаданий 34-й пункт. Оновлену поправку внесли Міхаель Галлер, відомий своєї проукраїнською позицією, та польський депутат Анджей Галіцький. Обидва належать до найбільшої політичної групи Європарламенту – Європейської народної партії, до якої входить також "Громадянська платформа" Дональда Туска.
Як наслідок, в резолюції з’явилося формулювання, яке цілком і категорично відтворює польський погляд на ситуацію й повністю покладає на Україну провину за теперішню кризу у відносинах з Польщею.
Крім власне ухвалення 34-го пункту, польські депутати Європарламенту сповна використали трибуну під час дебатів.
Ніхто не опонував маніпуляціям, які звучали у залі Європарламенту.
Ні щодо причин теперішньої кризи у відносинах, ні стосовно колишніх подій на Волині як таких.
Було лише кілька тверезих голосів серед депутатів, що згадували про українсько-польську кризу у своїх виступах.
Зокрема, литовець Дайнюс Жалімас з ліберальної групи Renew Europe зауважив, що різні країни можуть по-різному інтерпретувати історію, і потрібно обирати примирення, а не взаємні образи. Поляк Міхал Кобоско з цієї ж групи говорив про складність історичних питань та необхідність примирення.
Отже, у цій політичній боротьбі поляки перемогли.
Саме їхню думку, а не українську, підтримала Європейська народна партія, депутати від якої й провела поправку з польським поглядом на ситуацію. Попри те, що аж чотири українські партії – "Батьківщина", "Європейська солідарність", УДАР і "Самопоміч" – є асоційованими членами Європейської народної партії.
Але вони не були долучені до узгодження цього пункту резолюції.
Тож ця історія показала, що Україні потрібна реальна присутність в інституціях ЄС, включаючи Європарламент.
У цій ситуації ідея канцлера Німеччини Фрідріха Мерца щодо прискореної інтеграції України до ЄС видається корисною для Києва. Він пропонує доступ України до інституцій ЄС ще до офіційного вступу.
Якби Україна була усередині процесу, то щонайменше могла б зробити резолюцію Європарламенту зі згадкою УПА більш збалансованою.
Докладніше – в матеріалі Анатолія Марциновського На боці Польщі та без України: як критика УПА показала системну проблему Києва в органах ЄС.