Шок. Саме так можна описати відчуття значної частини поляків, коли увечері 18 травня, відразу після завершення першого туру президентських виборів, були оприлюднені дані екзит-полів.
Ці дані виявилися геть іншими, аніж результати соціологічних опитувань, оприлюднені лише пару днів до того.
Про результати першого туру виборів президента Польщі і те, хто та чому може перемогти у другому турі, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Тріумф українофобів. Як вибори президента стали сигналом тривоги і для Києва, і для поляків. Далі – стислий її виклад.
Опитування давали всі підстави вважати, що перший тур не просто принесе переконливу перемогу Рафалу Тшасковському – меру Варшави та висуванцю від партії "Громадянська платформа". Очікувалося, що результати першого туру майже гарантують остаточну перемогу Тшасковського у другому турі.
Але вийшло геть інакше. І проблема не лише в тому, що відрив лідера перегонів від Кароля Навроцького, самовисуванця, за яким стоїть опозиційна партія "Право і справедливість", виявився вкрай малим.
Головна проблема полягає в тому, що третє та четверта місце зайняли ультраправі (та що важливо для нас – відверто антиукраїнські) політики.
І тепер голоси ультраправих виборців можуть стати визначальними у другому турі.
Відповідно Кароль Навроцький тепер може вважатися формальним фаворитом другого туру. Для перемоги йому необхідно переконати проголосувати за себе електорат ультраправих.
І інструментом цього скоріш за все стане більш критична риторика щодо України та українських біженців.
Натомість для перемоги у другому турі Рафалу Тшасковському потрібно змінити свою кампанію, достукавшись до тих виборців, які не прийшли на дільниці.
Чи вдасться у Польщі, як на президентських виборах у Румунії, мобілізувати перед другим туром проєвропейський електорат?
У Польщі це буде зробити важче, хоча би тому, що явка першого туру – 67,31%, була дуже високою. Тож добитися істотного збільшення явки у другому турі буде непросто.
Більш того, якщо у Румунії у другому турі виборів мобілізувалися проєвропейські виборці на тлі загрози перемоги ультраправого Джордже Сіміона і розвороту країни від ЄС, то у Польщі кандидат Кароль Навроцький вважається не таким радикалом і ультраправим його все ж називати не можна.
Проте у другому турі йому доведеться радикалізувати свою позицію, щоб залучити голоси виборців ультраправих. Але й не перегнути.
Перспектива виборчого альянсу Навроцького з кандидатом в президенти Гжегожем Брауном, який отримав 6,34% голосів польських виборців, може налякати багатьох ліберальних виборців.
Браун – занадто радикальний персонаж. Навіть для польської ультраправої партії "Конфедерація", звідки його виключили.
Отже, цей альянс може піти на користь кандидату Рафалу Тшасковському.
Ще одна проблема для Навроцького полягає у тому, що йому буде непросто залучити виборців "Конфедерації".
Стандартна риторика цієї партії полягає у тому, що особливої різниці між "Громадянською платформою" та "Правом і справедливістю", яка фактично висунула Навроцького, немає – це все старі політичні сили, яким місце на звалищі.
Втім, подібні проблеми є і у Рафала Тшасковського.
Для перемоги Тшасковському потрібно не лише мобілізувати електорат своєї партії, але й максимально залучити виборців як лівих, так і помірковано правих.
І це завдання може виявитися не легшим, аніж в його опонента.
Другий тур має пройти 1 червня – і найближчі два тижні можуть стати непростим випробуванням для україно-польських відносин.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Тріумф українофобів. Як вибори президента стали сигналом тривоги і для Києва, і для поляків.