Чорне море стало найнебезпечнішим судноплавним маршрутом світу – Financial Times

Кількість загиблих моряків у Чорному морі, які опинилися в епіцентрі бойових дій між росією та Україною, перевищує кількість жертв у Перській затоці. 

Один регіон у світі став небезпечнішим за будь-який інший для торгових моряків, і це не Ормузька протока, пише група Інформаційний спротив із посиланням на The Financial Times.

У 2026 році в Чорному морі загинуло більше моряків, ніж у будь-якій іншій водоймі, перевищивши кількість жертв у Перській затоці. Чорне море, що є найважливішим коридором для світових поставок зерна і російської нафти, становить більшу небезпеку для судів, ніж Близький Схід, заявили судновласники та морські асоціації. За деякими оцінками, кількість атак у Чорному морі більш ніж у шість разів перевищує кількість атак у Перській затоці.

“Чорне море та заходи в українські порти – це майже самогубство”, – сказав Олег Григорюк, голова Профспілки працівників морського транспорту України. “Загальне відчуття таке, що загроза життю існує постійно”.

За даними Міжнародної морської організації, цього року в Чорному морі сталося понад 570 сутичок із суднами, внаслідок яких загинули щонайменше 40 моряків. Для порівняння, в Ормузькій протоці підтверджено 24 випадки загибелі людей. Деякі судна потрапили під перехресний вогонь під час атак на порти, а інші стали об’єктом цілеспрямованих нападів.

За даними компанії Ambrey, що займається забезпеченням морської безпеки, протягом третього кварталу кількість атак у середньому перевищувала чотири за день. Інформація про напади в обох регіонах, як і раніше, надходить нерегулярно, що ускладнює визначення справжніх масштабів збитків.

Деякі судноплавні компанії готові ризикувати, перевозячи нафту з Близького Сходу – їх мотивують рекордно високі ставки фрахту. Але багато хто не бажає відправляти свої судна в Чорне море, де маржа нижча, а торгівля набагато небезпечніша, заявляють судноплавні асоціації.

«Ситуація просто неймовірна. Кожен напад на судно — це напад із наміром убити», — каже Сальваторе Адорно із компанії Sicilship. «Якщо двічі уразити житловий відсік в тому самому місці, то це означає намір вбити».

Президент Румунії Нікушор Дан прямо звинуватив росію у ескалації війни на кордоні територій НАТО.

Починаючи з літа цього року, взаємні атаки на судноплавну та портову інфраструктуру досягли свого найвищого рівня. “Це зовсім інша ситуація”, – сказала Бріджіт Діакун з Lloyd’s List Intelligence. «Я роками відстежую вплив війни на морську торгівлю і ніколи не бачила нічого подібного».

За даними компанії Ambrey, у період з липня по вересень було скоєно близько 387 нападів на судна, що більш ніж уп’ятеро перевищує показник попереднього кварталу.

Однією з причин ескалації стала українська кампанія з використанням безпілотників проти російських суден, яка розпочалася зі спроби перекрити постачання дизельного палива з Криму, але швидко поширилася на судноплавство у Керченській протоці. У вересні командувач Силами безпілотних систем Роберт Бровді заявив, що за 11 тижнів Київ завдав ударів більш ніж 300 російським судам. Цілями були не лише танкери, що перебувають під санкціями, а й балкери, що перевозять російське зерно.

Реакцією Кремля стало посилення атак на судна, що входять до українських портів. Ця невтомна кампанія продовжується навіть після того, як удари Києва ослабли. За даними Ambrey, на росію припало близько 90% ударів по судах за останні 45 днів.

Ефект очевидний в українських портах Великої Одеси. За даними найбільшого приватного портового оператора України TIS, у вересні порт обслужив менше 10 суден порівняно з приблизно 400 у липні.

На думку аналітиків у галузі безпеки, для екіпажів удари з обох боків стали більш смертоносними, особливо з огляду на те, що Україна почала переймати російську тактику. Раніше Україна «завдавала ударів по вантажному колектору, виводила з ладу машинне відділення або кермо», — сказав Томаш Алекса, старший аналітик компанії Ambrey. Тепер же «подібно до росії вони атакують містки і житлові блоки», що може збільшити кількість жертв серед екіпажу.

Географічний охоплення атак також стало набагато менш вибірковим. «У нас дійсно йде безмежна війна між росією та Україною, яка торкнеться всіх інших держав Чорного моря», — заявив Андрій Клименко, голова Чорноморського інституту стратегічних досліджень.

Об’єднаний військовий комітет, який визначає так звані «зони військового ризику» для страхування, розширив зону найвищого рівня загрози майже на все Чорне море.

Страховики повідомили FT, що страховка від військових дій може досягати 15% вартості корпусу судна, що майже вдвічі перевищує ставку для суден у Перській затоці. Це спонукало судновласників використовувати старіші судна, які, як правило, дешевше страхувати. Багато хто з них також працює поза межами стандартних профспілкових угод, залишаючи моряків на милість недобросовісних судновласників.

Контракти сирійських моряків, які працюють у Чорному морі, з якими ознайомилася FT, показують, що заробітна плата може становити лише 800 доларів на місяць. Одне із джерел стверджує, що у разі смерті моряка його найближчі родичі отримають від 25 до 50 тисяч доларів, залежно від його звання.

Міністр сільського господарства України Тарас Висоцький заявив, що робітники бригади «дуже бояться» працювати за таких умов. Експорт морським шляхом у серпні скоротився до 1,4 млн. тонн — приблизно на 75% нижче за довоєнний рівень.

Україна перенаправляє зерно через невеликі дунайські порти. росія також перенаправляє зерно набагато дорожчими маршрутами через Балтійське море і з Владивостока. У вересні обсяг відвантажень із портів Чорного моря та прилеглого Азова становив 201 тисячу тонн, що у шість разів менше, ніж у попередньому місяці, за даними супутникового моніторингу IFCHOR Galbraiths.

Наслідки виходять далеко за межі України та росії. Ринкам, розташованим у таких віддалених регіонах, як Західна Африка та Індонезія, доведеться шукати інші джерела постачання. Представник міжнародної зернової компанії заявив, що Індонезія забронювала значну частину своїх невиконаних замовлень на зерно з росії на найближчі три-чотири місяці і вже звертається до австралійських постачальників на тлі побоювань, що російські постачання можуть не відбутися.