Чорнобильські собаки: що з’ясували вчені у 2026 році і звідки взялися «сині собаки»

Бездомні собаки, які живуть просто біля Чорнобильської АЕС, генетично помітно відрізняються від родичів із міста Чорнобиль, хоч між ними лише 16 км. Нове дослідження пояснює це не мутаціями від радіації, а природним добором: у геномі «станційних» собак знайшли понад сотню ділянок зі слідами спрямованого добору.

Статтю опублікував науковий журнал Genes (DOI: 10.3390/genes17101195), а 28 жовтня про неї розповів Університет штату Північна Кароліна — повідомлення передрукував Phys.org. Перша авторка — постдокторантка ветеринарного коледжу університету Меґан Діллон.

Хто такі чорнобильські собаки

Це нащадки домашніх тварин, яких господарі залишили під час евакуації 1986 року. Зграї досі живуть у зоні відчуження: частина тримається території станції, частина — міста Чорнобиль. Ветеринарну допомогу їм надає програма Dogs of Chernobyl благодійного фонду Clean Futures Fund.

Науковці вивчають цих тварин не перший рік. У 2023-му журнал Science Advances опублікував аналіз ДНК 302 вільних собак із зони: за генами вдалося розрізнити групи з різних місць і виділити близько 15 родинних груп, писав тоді Phys.org. Наступна робота показала, що різниця між «станційними» та «міськими» собаками не зводиться до мутацій. Залишалося питання: це добір чи просто випадковість у замкненій популяції?

Що саме знайшли вчені у 2026 році

Щоб відокремити вплив ізоляції від впливу довкілля, команда порівняла дві чорнобильські групи з вільними собаками Східної Європи та з ізольованою популяцією з Галапагоських островів.

• Ефективна чисельність популяції біля АЕС невелика, але суттєво не відрізняється від міської.
• Ознак збідніння генетичного різноманіття, типового для так званого генетичного дрейфу, у «станційних» собак не виявили.
• Від інших ізольованих популяцій, зокрема галапагоської, собаки з АЕС відрізняються помітно. А от міські чорнобильські собаки генетично ближчі до галапагоських, ніж до сусідів зі станції.
• Слідів спрямованого добору знайшли понад 100. Гени поруч із цими ділянками пов’язані з розвитком раку, копіюванням і відновленням ДНК, клітинним циклом та імунітетом.

То собаки мутували від радіації?

За словами авторів — ні, і це головне, що варто знати про «чорнобильських мутантів». Співавтор дослідження, професор Метью Брін, припускає інше: першу хвилю опромінення могли пережити ті тварини, які вже мали потрібні генетичні варіанти, і саме вони дали потомство. Сам він прямо називає це припущенням.

Діллон теж обережна: однозначно довести добір команда не може, але знайдені сигнатури на нього вказують. Тож результати — сильна гіпотеза, а не остаточна відповідь.

Звідки взялися «сині собаки» у Чорнобилі

Це окрема історія, яку досі часто шукають разом із дослідженням. На початку жовтня 2025 року, під час польового тижня 5–13 жовтня, команда Dogs of Chernobyl помітила трьох собак із синьою шерстю. Фото швидко розлетілися мережею з версіями про радіацію.

Ветеринарна директорка програми Дженніфер Бетц — до речі, одна зі співавторок нового дослідження — припустила, що тварини вивалялися в синій речовині зі старого біотуалету, ймовірно, в дезодоруючому засобі. Підтвердити це не вдалося, бо собак не впіймали й не обстежили, повідомляв Discover Magazine. Зв’язок кольору шерсті з радіацією видання відкидає.

Що далі

Автори вважають, що їхня робота допоможе зрозуміти, як тварини пристосовуються до забрудненого середовища. Наступний логічний крок — перевірити, чи збігаються знайдені ділянки геному з рівнями забруднення там, де живуть собаки; конкретних дат нових публікацій команда не називала.

Радіаційну ситуацію в нашому регіоні ми регулярно відстежуємо — свіжі дані є в матеріалі про радіаційний фон у Запоріжжі та області. А зона відчуження цікавить не лише науковців: про неї і гра S.T.A.L.K.E.R. 2.

Фото: собака в зоні відчуження, архівне фото. Jorge Franganillo / Wikimedia Commons, CC BY 2.0, commons.wikimedia.org.