Декана звільнили після мобілізації через нібито невиконання умов контракту: суд перевірив законність наказу
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області розглянув цивільну справу за позовом декана історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка до університету про поновлення на роботі. Позивач просив визнати незаконним наказ про розірвання контракту та звільнення, поновити його на посаді декана і доцента кафедри, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обставини справи
Позивач працював деканом історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та доцентом кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук за сумісництвом.
30 грудня 2021 року між ним та університетом було укладено контракт декана факультету строком на п’ять років. Документ визначав обов’язки керівника факультету, зокрема здійснення загального управління факультетом, організацію навчальної, наукової та виховної роботи, а також розроблення та виконання стратегії розвитку факультету на п’ять років.
У червні 2023 року ректор університету видав наказ, яким зобов’язав декана подати звіт про виконання умов контракту. Після цього була створена комісія для перевірки дотримання процедур щодо освітніх програм історичного факультету, наявності документації та інших питань.
За результатами роботи комісії університет зазначив про виявлені порушення, зокрема щодо супроводу освітньої програми «Середня освіта (Історія та англійська мова)», доступності інформації про неї, ведення документації та виконання окремих обов’язків декана. Також університет посилався на те, що деканом не була розроблена стратегія розвитку факультету на п’ятирічний період.
8 вересня 2023 року ректор ТНПУ видав наказ про розірвання контракту та звільнення працівника з посади декана історичного факультету і з посади доцента кафедри за сумісництвом. Підставою було зазначено невиконання та неналежне виконання обов’язків, передбачених контрактом, із застосуванням пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Водночас 5 вересня 2023 року позивача було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації. Після видання наказу про звільнення він повідомив університет про проходження військової служби.
Позивач звернувся до суду, вважаючи, що його звільнення порушило гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України для мобілізованих працівників. Він просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позиція позивача
Позивач зазначав, що звільнення відбулося з порушенням гарантій збереження місця роботи та посади за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації.
На його думку, факт мобілізації унеможливлював припинення трудових відносин, навіть якщо роботодавець посилався на порушення умов контракту. Він також вказував, що повідомив університет про мобілізацію листом від 11 вересня 2023 року.
Позивач заперечував наявність порушень контракту. Він пояснював, що зупинення реалізації освітньої програми було здійснене законно через відсутність вступників, а неподання звіту про виконання умов контракту було пов’язане з перебуванням на лікарняному, у відпустці та подальшою мобілізацією.
Також він зазначав, що кримінальне провадження, на яке посилався університет, було закрите через відсутність складу кримінального правопорушення.
Позиція університету
Представники університету просили відмовити у задоволенні позову. Вони зазначали, що звільнення не було пов’язане з мобілізацією, а відбулося через порушення умов контракту.
На думку відповідача, порушення мали місце ще до призову працівника на військову службу, а тому університет мав право достроково розірвати контракт відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Університет посилався, зокрема, на відсутність належного документального супроводу освітніх програм, невиконання обов’язку щодо розроблення стратегії розвитку факультету та інші порушення умов контракту.
Після розгляду справи університет також вніс зміни до наказу про звільнення. Зокрема, було виключено дату звільнення 8 вересня 2023 року та передбачено збереження за працівником місця роботи і посади на час проходження військової служби.
Висновки суду
Суд зазначив, що контракт є особливою формою трудового договору, у якому можуть визначатися додаткові права, обов’язки сторін та підстави його дострокового розірвання. Водночас звільнення за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України можливе лише за умови встановлення конкретного порушення умов контракту.
Оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позивач допустив порушення обов’язків, визначених контрактом декана. Зокрема, суд встановив невиконання обов’язку щодо розроблення та виконання стратегії розвитку факультету, а також порушення процедур супроводу освітніх програм.
Суд відхилив доводи позивача про те, що мобілізація виключала можливість звільнення. Суд зазначив, що на момент видання наказу про звільнення працівник уже був призваний на військову службу, а гарантія збереження місця роботи та посади мала застосовуватися незалежно від того, чи був роботодавець повідомлений про цей факт.
Разом із тим суд врахував, що підставою звільнення було не проходження військової служби, а порушення умов контракту, які, за висновком суду, виникли до мобілізації.
Суд погодився, що після внесення змін до наказу про звільнення трудові відносини не могли бути припинені під час проходження військової служби. Водночас суд не погодився із визначенням датою припинення трудових відносин останнього дня служби — 24 червня 2026 року. Належною датою припинення трудових відносин суд визначив 25 червня 2026 року.
Суд зазначив, що у цій справі № 607/20898/23 належним способом захисту є не поновлення працівника на посаді, а зміна дати припинення трудових відносин, оскільки підстави для розірвання контракту були встановлені.
Також суд відмовив у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом у розумінні трудового законодавства.
У результаті суд частково задовольнив позов: змінив дату припинення трудових відносин із 24 червня 2026 року на 25 червня 2026 року, а в інших вимогах — про поновлення на посаді, скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку — відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
