Дідусь з інвалідністю І групи «вивіз» сина за кордон, однак повторно виїхати з внуком заборонила ДПСУ – несподіваний поворот у справі

Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов громадянина до органу Державної прикордонної служби України та скасував рішення про відмову в перетині державного кордону. Суд дійшов висновку, що прикордонники безпідставно поклали на позивача відповідальність за неповернення до України іншої особи, яка раніше супроводжувала того самого дідуся з інвалідністю.

Чому чоловіку відмовили у виїзді

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправним і скасувати рішення від 6 грудня 2025 року про відмову в перетині державного кордону України.

6 грудня 2025 року позивач разом зі своїм дідусем, який є особою з інвалідністю І групи, прибув до пункту пропуску Паланка-Маяки-Удобне з метою перетину державного кордону України. Позивач здійснював супровід дідуся. Він надав уповноваженій посадовій особі Державної прикордонної служби України пакет документів, які, на його думку, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 57 є достатніми для виїзду: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; копії свідоцтв про народження; пенсійне посвідчення дідуся; довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії; акт встановлення факту здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи або особою, яка потребує постійного догляду.

Уповноважена службова особа відмовила у перетинанні державного кордону. У рішенні про відмову в якості причини зазначено посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 57 (без зазначення конкретного пункту) та напис «дідусь попередньо вивіз батька».

Позиція позивача

Позивач вважав рішення протиправним. Він зазначав, що мав право на перетин державного кордону на підставі абзацу 5 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, для супроводу дідуся як особи з інвалідністю. Причиною відмови стали дії іншої особи — батька позивача, який раніше супроводжував дідуся і не повернувся в Україну. На переконання позивача, це суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідальність за неповернення може нести саме особа, яка зобов’язана була повернутися.

Що пояснили в ДПСУ

Відповідач у поясненнях зазначив, що згідно з наданими документами правовою підставою для перетину був абзац 5 пункту 2-1 Правил. Під час перевірки встановлено, що за відомчими базами даних дідусь виїжджав з України 3 жовтня 2023 року у супроводі свого сина (батька позивача) і згодом повернувся без нього. Син залишився за межами України, що є порушенням вимог абзацу чотирнадцятого пункту 2-1 Правил щодо повернення в Україну не пізніше повернення осіб, яких супроводжували. Відповідач вбачав у діях дідуся ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 332 Кримінального кодексу України, про що повідомлено Національну поліцію України, і на цій підставі відмовив позивачу у перетині.

Що вирішив суд

Одеський окружний адміністративний суд у справі № 495/64/26 ухвалив рішення задовольнити адміністративний позов.

Суд визнав протиправним і скасував рішення органу Державної прикордонної служби України (військової частини) від 6 грудня 2025 року про відмову в перетині державного кордону України громадянину України.

Суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Чому суд став на бік позивача

Суд зазначив, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 5 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю І чи ІІ групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності відповідних документів про інвалідність та акта встановлення факту здійснення догляду.

Абзацом 13 пункту 2-1 Правил передбачено, що громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які супроводжували осіб з інвалідністю для виїзду за межі України, зобов’язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.

Суд дійшов висновку, що наявність інформації про те, що до України не повернулася інша особа, яка раніше супроводжувала ту саму особу з інвалідністю, не може слугувати правовою підставою для відмови саме позивачу в перетинанні державного кордону за наявності в нього підстав, визначених абзацом 5 пункту 2-1 Правил. Відповідальність за неповернення має нести саме особа, яка зобов’язана була повернутися, а не позивач. Відповідач переклав на позивача відповідальність за дії іншої особи, чого законодавством не передбачено.

Суд не прийняв посилання відповідача на ознаки кримінального правопорушення за статтею 332 Кримінального кодексу України. Державна прикордонна служба України не має права самостійно встановлювати винуватість особи у кримінальному правопорушенні та на цій підставі обмежувати конституційні права громадян. Доказів повідомлення Національної поліції України не надано.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим із зазначенням конкретних причин відмови саме щодо цієї особи, що відповідачем не дотримано. Інших підстав для відмови в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Суд послався на правову позицію Верховного Суду, відображену у постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 260/2850/22, щодо можливості застосування обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану на підставі спеціальних законів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.