Художник, письменник і драматург Віктор Рибачук має чимало титулів і нагород, але ніколи не тицяв ними комусь у вічі. Він як творив свої неймовірно красиві та оригінальні роботи, так і продовжує їх творити.
Без публічної метушні з розпіарюванням кожного свого кроку чи мазка пензлем, або рядків з власної белетристики. Хоча тільки персональних виставок у майстра було більше тридцяти, і не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. А участі у спільних показах — за п’ятдесят.
Його близький товариш – скульптор-оздоблювач Олександр Чорнобаєв розповів мені про одну ситуацію під час відкриття персональної виставки Рибачука у Вінницькому художньому музеї.
– Тоді перед глядачами спочатку виступала знана київська мистецтвознавиця. Говорила довго, люди вже трохи втомилися слухати, хоча пані намагалася не обійти увагою жодного полотна. Тим часом на столі грілося вино і чакали фуршетні смаколики. Нарешті жінка закінчила свій виступ і надала слово автору картин.
– Ну, як ви вже зрозуміли, малювати я трохи умію, — усміхаючись, видав Віктор, — але ви ще не знаєте, яке я роблю вино, ось це дійсно опера. Зараз ми його спробуємо…
Взагалі він цікавий співрозмовник, душа компанії. Міг би всіх, як та мистецтвознавиця, забити своїм інтелектом. Але жодного разу він не вихвалявся навіть переді мною, попри 17 років нашої дружби.
Насправді, якби одного разу вінницький художник Віктор Рибачук почав вихвалятися своїми творчими здобутками, то довелося б слухати дуже довго. Звісно, він цього не робитиме, тому дещо про нього розповім, якщо вже є така нагода.
Вітя закінчив Вінницький педінститут. Філфаківці, певно, досі пригадують його незмінні хромові чоботи та шкіряний плащ, які вирізнялися з-поміж польських і румунських шузів та японської Балонії якоюсь автентичною оригінальністю. Тут, як кажуть, відбулася проба пера та пензля. А далі — Київський державний художній інститут. І творчі хліби.
– У нього свій, дуже впізнаваний стиль, — каже Чорнобаєв, — прекрасне відчуття гармонії, поєднання кольорів, планів. Словом, це талановито. І це про кожну його відому художню серію. Візьміть хоча б «Апокрифи» чи «Слов’янський…» Вони виставлялися у багатьох відомих галереях і входять до приватних і музейних колекцій.
Віктор Рибачук — багатогранна творча особистість, він автор романів і п’єс. Відзначений премією Михайла Стельмаха. Його твори тричі ставали переможцями престижного літуратурного конкурсу «Коронація слова». Серед літературних здобутків також Гран-прі за п ‘єсу «Соло для двох».
За внесок у розвиток світової культури Віктор Рибачук нагороджений медаллю ООН. Але особливою подією у житті вінницького митця стала посвята у лицарі Мальтійського ордену. На той час Рибачук мешкав у Франції. Доля привела його до Марселя: дуже хотілося побачити і відчути це прославлене приморське місто. Тоді писалися пейзажі та портрети.
Якраз за портретом до художника звернувся герцог Анжуйський. Робота була відповідальна, тривала якийсь час. Познайомились ближче. Титуловану особу вразив талант і вдача вінничанина. Він був щиро здивований, що відомий художник не продає свої полотна, а дарує порядним людям, справжнім поціновувачам живопису.
– Як магістр Мальтійського ордену, герцог сказав, що мав би за честь бачити серед лицарів таку гідну людину з України, — розповідає Олександр Чорнобаєв, — і для багатьох вінничан сьогодні це стане відомо вперше.
Власне, сьогодні про Віктора Івановича Рибачука, талановитого вінницького митця родом із Плискова, хотілося б розповісти ще більше, бо незабаром він святкуватиме свій 70-річний ювілей.
З цієї нагоди у галереї «Інтершик» міста Вінниці 17 жовтня відкривається його персональна виставка. І те, що не вдалося сказати про Віктора словами, доповнять всіма барвами веселки його вишукані полотна.
Вітаємо, Майстре! Многая літа в Гармонії та Любові!
Анатолій Жучинський