Єдиний зразок ДНК померлого не можна знищувати без доведеної необхідності — рішення суду
Тернопільський апеляційний суд підтвердив необхідність проведення посмертної молекулярно-генетичної експертизи у справі про встановлення факту батьківства померлого щодо трьох дітей. Водночас суд скасував ухвалу першої інстанції в частині, якою експертам було одразу надано дозвіл на повне або часткове знищення єдиного відомого біологічного зразка померлого.
Апеляційний суд зазначив, що у такій ситуації дозвіл не може бути безумовним і має ґрунтуватися на підтвердженій технічній необхідності використання конкретного обсягу матеріалу.
Обставини справи
У лютому 2026 року позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства померлого чоловіка щодо трьох дітей. Одночасно її представник попросив призначити посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, яка мала встановити, чи є померлий біологічним батьком дітей, а також надати експертам дозвіл на повне або часткове знищення біологічних зразків, якщо це буде необхідно для дослідження.
Зборівський районний суд Тернопільської області задовольнив це клопотання повністю. Суд призначив експертизу, зобов’язав надати для дослідження біологічний матеріал померлого, який зберігається в архіві Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи, доручив проведення дослідження Тернопільському НДЕКЦ МВС та одразу дозволив експертам повністю або частково знищити досліджувані біологічні зразки. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.
Чому рішення оскаржували
Представник однієї з відповідачок оскаржив ухвалу лише в частині дозволу на знищення біологічного матеріалу померлого.
Апелянт зазначав, що в архіві фактично зберігається єдиний невідновлюваний зразок крові померлого. На його думку, повне використання цього зразка могло б унеможливити проведення повторної або додаткової експертизи в разі виникнення сумнівів щодо первинного висновку, а також позбавити відповідачку можливості замовити незалежне дослідження цього самого матеріалу. Крім того, суд першої інстанції не з’ясував, чи справді методика дослідження потребує повного або навіть часткового знищення цього матеріалу та чи можна зберегти хоча б його частину.
Позивачка, своєю чергою, заперечувала проти апеляції, вказуючи, що стаття 108 ЦПК України дозволяє суду надати такий дозвіл, а визначення необхідного обсягу використання матеріалу належить до компетенції експерта.
Що вирішив апеляційний суд
Колегія суддів погодилася, що без спеціальних знань встановити факт батьківства неможливо, тому призначення посмертної молекулярно-генетичної експертизи є законним та обґрунтованим. У цій частині ухвалу районного суду залишено без змін.
Водночас апеляційний суд не погодився з тим, що дозвіл на можливе знищення біологічного матеріалу був наданий ще до початку дослідження.
Суд звернув увагу, що:
- у справі йдеться про єдиний відомий і невідновлюваний біологічний зразок померлого;
- матеріали справи не містять клопотання експерта або повідомлення експертної установи про неможливість проведення дослідження без повного чи часткового знищення цього об’єкта;
- суд першої інстанції не встановив, який саме обсяг матеріалу потрібен для дослідження, чи передбачає відповідна методика повне або часткове витрачання зразка та чи існує можливість зберегти його частину.
Колегія суддів зазначила у справі №599/199/26, що відповідно до статті 5 Закону України «Про судову експертизу» об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише тією мірою, якою це необхідно для дослідження. Тому пріоритетом є максимальне збереження об’єкта експертизи, а його пошкодження чи витрачання допускається лише за наявності об’єктивної необхідності та в мінімально необхідному обсязі.
Апеляційний суд також наголосив, що закон не забороняє надавати дозвіл на пошкодження чи знищення об’єкта одночасно з призначенням експертизи. Однак у цій справі, де йдеться про єдиний невідновлюваний біологічний зразок померлої особи, такий дозвіл не може бути безумовним і має ґрунтуватися на встановленій технічній необхідності використання конкретного обсягу матеріалу.
Якщо під час проведення експертизи експерт встановить, що застосування відповідної методики потребує повного або часткового знищення зразка, він не позбавлений права звернутися до суду з обґрунтованим клопотанням. У такому зверненні експерт має зазначити необхідний обсяг матеріалу, характер впливу дослідження на об’єкт та можливість збереження його частини. Лише після цього суд зможе вирішити питання про надання відповідного дозволу.
Результат розгляду
Тернопільський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу.
Суд:
- залишив у силі рішення про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи;
- скасував ухвалу суду першої інстанції лише в частині надання експертам дозволу на повне або часткове знищення біологічного матеріалу померлого.
Отже, експертиза у справі буде проведена, однак питання про можливість повного чи часткового використання єдиного біологічного зразка померлого може бути вирішене лише після надходження до суду належно обґрунтованого клопотання експерта.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
