Дистанційна робота та звільнення за прогул: ключові висновки Верховного Суду
Тривалий трудовий спір між колишнім генеральним директором та товариством щодо законності звільнення за прогул розпочався у серпні 2023 року. Тоді роботодавець зафіксував фізичну відсутність керівника на території підприємства протягом трьох робочих днів та видав наказ про припинення трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач наполягав на незаконності звільнення, оскільки з червня 2022 року на підприємстві діяв наказ про запровадження дистанційної роботи на період воєнного стану. Цей наказ та посадова інструкція дозволяли йому самостійно обирати місце праці поза межами офісу, про що він належним чином повідомив керівництво.
Суди нижчих інстанцій спочатку відмовили у поновленні на роботі, причому апеляційний суд аргументував це тим, що позивач не довів фактичного виконання посадових обов'язків дистанційно у дні своєї відсутності. Однак Верховний Суд не погодився з такою позицією. Висновок Верховного Суду щодо звільнення працівників, які працюють віддалено читайте у коментарі «Звільнення за прогул під час дистанційної роботи: деталі рішення Верховного Суду».
У результаті Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.
Читайте також: