Дитячий театр у прифронтовому Запоріжжі: як «СВіЯ» десятий сезон виховує акторів, режисерів і драматургів

У Запоріжжі вже десятий сезон працює театр «СВіЯ», головними учасниками постановок якого є діти та підлітки. Сьогодні тут займаються понад сто вихованців: вони виходять на сцену, пишуть власні п’єси, пробують себе у режисурі, долучаються до створення вистав та представляють місто на фестивалях.

Історія «СВіЇ» почалася понад 20 років тому із занять для дошкільнят і згодом переросла у повноцінний театр. Після початку повномасштабного вторгнення роботу не припинили: вже навесні 2022 року відновили репетиції, а приміщення стало ще й волонтерським осередком.

Як створювався театр, чим живе його команда під час війни та чому головне завдання сьогодні – зберегти колектив у місті – у матеріалі «Першого Запорізького».

Самостійно опанувала театральну педагогіку та почала навчати дошкільнят 

Світлана Ємець родом із Токмака. У дитинстві вибір занять у невеликому місті був невеликий: музична школа, спорт або шахи. Батьки віддали доньку на музику, і саме там вона вперше вийшла на сцену.

При школі працював театральний гурток. Світлані запропонували зіграти Муху-Цокотуху, хоча самій їй значно більше хотілося бути собачкою – персонажем, який навіть не мав тексту.

«Нічого хорошого з Мухи-Цокотухи не вийшло, бо я хотіла грати собачку. У собачки тексту не було, але це було моє. Після неї я закохалася в цей маленький гурток», – згадує вона.

Пов’язувати з цим професійне життя тоді не планувала. У Мелітопольському педагогічному інституті здобула музично-педагогічну освіту, займалася композицією. Пізніше була музичною керівницею у запорізькому дитсадку, а згодом на п’ять років поїхала до Польщі.

Після повернення в Україну у 2005 році директорка того самого закладу запросила її назад. До музичного керівництва Світлана повертатися не хотіла, тож їй запропонували вести заняття з акторської майстерності для дошкільнят.

Спеціальної освіти у цій сфері вона не мала, тому літо присвятила самостійному навчанню. Читала професійну літературу, працювала в бібліотеках та архівах, їздила Україною у пошуках потрібних матеріалів.

У Запоріжжі домовлялася, щоб її пускали на репетиції театру ляльок та театру імені Магара. Спостерігала за процесом із глядацької зали та з-за куліс, намагаючись зрозуміти, як усе працює зсередини.

До осені вона підготувала власну програму та почала займатися з дітьми. Згодом поруч з’явилися колеги з профільною освітою, а звичайний гурток поступово переріс у системну підготовку юних акторів.

Від дитячої студії до власного театру: як у Запоріжжі з’явилася «СВіЯ»

Через кілька років можливостей дитсадка стало замало. У 2010 році команда відокремилася та відкрила студію «СВіЯ». Для занять орендували інше місце, а вже напрацьовану методику продовжили розвивати поза дошкільним закладом.

З часом вихованці почали вступати до профільних вишів у Києві, Харкові та інших містах, зокрема на бюджет. Постановками дедалі більше цікавилися й запорізькі глядачі.

Приблизно через п’ять років команда зрозуміла, що формат студії переросла. На той момент у «СВіЇ» займалися понад 200 дітей, були власні вистави та великий педагогічний склад.

«Я просто оголосила, що ми відкриваємо театр. У мене не було ні приміщення, ні сцени, ні прожекторів, ні достатньої музичної апаратури. Взагалі нічого – була тільки ідея», – згадує Світлана Ємець.

Цю ідею підтримали батьки вихованців, знайомі та інші запоріжці. Приблизно за місяць вдалося зібрати понад 100 тисяч гривень – на той час це була значна сума.

Хтось допомагав грошима, хтось приходив фарбувати стіни, робив необхідні конструкції чи долучався до облаштування сцени. Частину робіт виконали безкоштовно.

Найдовше шукали місце для майбутнього театру. Переглянули чимало варіантів, але одні не підходили для роботи з дітьми, інші потребували занадто великих вкладень.

Зрештою Світлана прийшла подивитися одне з приміщень. Низька стеля та незвичне напівкругле планування не нагадували звичайний театральний зал, однак простір їй сподобався.

Коли приїхав власник, виявилося, що це дідусь одного з вихованців «СВіЇ»: «Він дивиться на мене, я – на нього. Запитує, що я тут роблю. Я відповідаю, що прийшла орендувати його приміщення. І відтоді ми там».

Господар погодився на орендну плату, значно нижчу за ринкову. Завдяки цьому вдалося облаштувати сцену, гримерки та інші кімнати, потрібні для занять і вистав.

Так студія стала Запорізьким театром «СВіЯ». Відтоді тут регулярно грають вистави, навчають дітей і готують нові постановки.

Пишуть власні п’єси та ставлять вистави: як працюють вихованці «СВіЇ»

Сьогодні у «СВіЇ» займаються понад сто вихованців. Наймолодших беруть з чотирьох років, хоча іноді приходять і трирічні. Верхньої вікової межі фактично немає: кілька років тому тут з’явилася окрема група для дорослих.

Основні заняття проходять двічі на тиждень по дві години. За цей час поєднують акторську майстерність, сценічне мовлення, пластику, хореографію, імпровізацію та підготовку вистав. Перед прем’єрами, фестивалями чи гастролями до розкладу додають окремі репетиції.

Чимало вихованців залишаються тут на багато років. Дехто приходить у чотири-п’ять років, займається до вступу у виш, а згодом повертається вже як педагог. Старші також допомагають молодшим групам, працюють зі світлом, звуком і реквізитом.

У театрі дають можливість спробувати себе не лише на сцені. Щороку проводять конкурс драматургів, під час якого підлітки пишуть власні п’єси. Якщо історія вдала, її доопрацьовують і додають до репертуару.

Також проходить конкурс режисерів. Учасникам пропонують матеріал і випадково сформований акторський склад. Протягом місяця вони самі визначають жанр, добирають музику та освітлення, планують репетиції й готують свою версію твору.

«Якщо режисер приходить у театр, він зазвичай не вибирає собі весь акторський склад. Є люди, з якими треба працювати. Тому й у нас акторів для конкурсу розподіляють випадково», – пояснює Світлана.

Найвдаліші роботи після доопрацювання залишаються у репертуарі. Такий досвід допомагає підліткам зрозуміти, що театральна професія не обмежується акторством. Випускники «СВіЇ» вступають також на режисуру, сценографію та режисуру театру ляльок.

З роками змінилися й теми, про які говорять зі сцени. Поряд із казками та комедіями з’явилися історії про самоідентифікацію, неприйняття себе, війну, смерть та інші переживання, важливі для підлітків.

Матеріал для нової постановки не нав’язують. Спочатку з групою обговорюють тему й лише тоді вирішують, чи хочуть над нею працювати.

Так з’явилася, зокрема, вистава «Скалічені і сильні», побудована на спогадах акторів про перші роки повномасштабної війни. Основою стали їхні власні думки, досвід і переживання. Цю постановку «СВіЯ» представляла на фестивалі «Мельпомена Таврії».

«Ми говоримо про те, про що хочуть говорити діти. А вони хочуть говорити про це», – каже Світлана.

Після початку великої війни «СВіЯ» стала волонтерським осередком

Після початку повномасштабного вторгнення «СВіЯ» призупинила заняття приблизно на місяць. Уже у квітні 2022 року команда повернулася до свого приміщення, яке на той час використовували також для волонтерської роботи.

Сюди приносили речі та іншу необхідну допомогу для військових. Волонтерський напрям зберігся й надалі: кошти, які глядачі залишають у благодійній скриньці під час вистав, спрямовують на потреби захисників.

Разом із цим поступово відновилися репетиції. Одним із найскладніших періодів стала перша зима, коли через відключення світла та проблеми з опаленням доводилося займатися у верхньому одязі й при свічках. На сцені досі залишилися сліди парафіну.

Тоді з вихованців, які залишалися у Запоріжжі, сформували одну різновікову групу – від наймолодших до старших підлітків. Її назвали «Що-небудь поробити», адже спочатку педагоги не уявляли, яку спільну постановку можна підготувати з настільки різними за віком акторами.

Зараз «СВіЯ» має генератор і зарядні станції, тому до можливих відключень електроенергії тут уже підготовлені краще.

За роки повномасштабної війни сам простір набув для вихованців ще одного значення. Світлана жартома називає його «театром-інтернатом»: сюди можна прийти раніше, залишитися після репетиції, допомогти з реквізитом або просто побути разом.

«Якщо є можливість залишитися в театрі довше, діти залишаються. Тут вони можуть знайти світло, тепло, відігрітися і душею, і тілом», – говорить вона.

Особливе значення такі вистави, на думку директорки, мають і для глядачів. На сцені вони бачать своїх однолітків, які так само живуть у прифронтовому Запоріжжі, ходять до школи, чують повітряні тривоги й обстріли, але продовжують репетирувати та виходити до публіки.

«Для акторів це ще одне місце, де вони можуть почуватися щасливими: коли виходить вистава, коли вони довго працювали й чогось досягли», – каже Світлана.

Їздять на фестивалі та утримують незалежний театр власними силами

Попри війну «СВіЯ» продовжує виступати за межами Запоріжжя. Колектив бере участь у фестивалях, їздить на гастролі в інші міста та за можливості виїжджає за кордон.

Однією з останніх великих закордонних поїздок став Париж. Організувати її допомогли колишні вихованці, які після початку повномасштабного вторгнення живуть у Франції. Вони долучилися до збору коштів, завдяки чому запорізькі актори змогли приїхати та зіграти там кілька вистав.

У новому сезоні також заплановані фестивалі та гастролі Україною. Найскладніше знайти кошти на дорогу, особливо коли разом із акторами потрібно перевозити декорації та реквізит.

«Куди є можливість доїхати – туди ми поїдемо. Де є можливість зіграти – зіграємо», – говорить директорка.

Основні витрати покривають коштом оплати за навчання. Частина вихованців займається безкоштовно, а одна-дві дитини за високі результати можуть отримати таку можливість на весь наступний навчальний рік.

Цих надходжень має вистачати на оренду, комунальні послуги, невеликі зарплати та частину витрат на нові постановки.

Нині у «СВіЇ» п’ятеро педагогів і одна людина, яка займається технічною роботою. За останній рік склад скоротився: хтось виїхав, хтось змінив професію або завершив роботу. Водночас до викладання поступово долучаються випускники.

Найближче завдання для Світлани Ємець – зберегти те, що вже вдалося створити: «Щоб дітей не вивезли, щоб ми продовжували працювати. У 2022 році ми сиділи в куртках і чоботах, без світла та опалення. Зараз технічно ми вже готові пережити складну зиму. Найбільший страх – залишитися без акторів».

Навіть на такий випадок у «СВіЇ» вже продумали інший формат: якщо дитячих груп стане значно менше, на сцені продовжить працювати доросла команда.

У 2026 році колектив відкриває десятий театральний сезон і надалі регулярно показує вистави у Запоріжжі.

«У театр можна прийти й стати актором, а можна знайти себе режисером, драматургом, сценографом, хореографом чи людиною, яка допомагає за сценою. Театр настільки різний, що тут можна знайти своє місце», – говорить Світлана Ємець.

Текст – Анастасія Гавриш, фото з архіву театру «СВіЯ»

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!