Лікарка-хірург і терапевт КНП «Шполянський ЦПМСД» Ольга Бевзюк понад чотири десятиліття присвятила медицині. До Дня медичного працівника вона поділилася історією свого професійного шляху — від перших чергувань і роботи у військовій медицині до роздумів про відповідальність лікаря та якості, без яких неможливо працювати в цій професії.
За словами Ольги Бевзюк, бажання стати лікарем з'явилося ще в дитинстві після власної травми, коли її лікували молоді медики.
«Для мене вони були Богами — людьми, які вміли допомогти, вилікувати й повернути віру в те, що все буде добре. Саме тоді вирішила, що хочу стати такою ж, як вони, — лікарем», — пригадує вона.
У 1979 році Ольга Бевзюк закінчила Львівський державний медичний інститут, пройшла інтернатуру з хірургії, працювала в Перемишлянській районній лікарні, а згодом — у військовій медицині на території Монголії. Після повернення в Україну через сімейні обставини розпочала роботу лікарем-терапевтом у Василькові, де працює з 1992 року.
Одним із найяскравіших спогадів із початку кар'єри лікарка називає перше самостійне чергування на швидкій допомозі.
«Фельдшер захворіла, і на виклик я поїхала сама. Довелося приймати пологи в домашніх умовах. Зі страху згадалося все, що вчила, а сльози текли без упину», — розповідає медикиня.
Не менш пам'ятним стало й перше нічне чергування в хірургії, коли їй довелося майже всю ніч оперувати комбайнера з важкою травмою руки.
Найбільшим професійним випробуванням Ольга Бевзюк вважає вимушений перехід із хірургії до терапії.
«Хірургія була тим напрямком, у якому я хотіла реалізувати себе. Але життя іноді змінює професійний маршрут, і ми вчимося приймати ці зміни та рухатися далі», — говорить вона.
Серед незвичайних випадків із практики лікарка згадує роботу в гірській місцевості, де до віддалених сіл улітку можна було дістатися лише вертольотом. Під час першого такого вильоту через сильний шум гвинтів вона тимчасово втратила слух.
«Коли ми прибули на місце, я бачила, що люди щось говорять, але абсолютно нічого не чула. Довелося спілкуватися буквально "на пальцях" і за допомогою записок. На щастя, слух поступово відновився», — згадує лікарка.
За роки роботи вона дійшла висновку, що медик має вміти контролювати власні емоції.
«В усіх ситуаціях емоції потрібно відділяти від роботи. Це допомагає зберігати холодний розум, приймати правильні рішення та залишатися ефективним фахівцем навіть у складних ситуаціях», — зазначає Ольга Бевзюк.
Молодим людям, які планують пов'язати своє життя з медициною, вона радить не боятися труднощів і постійно вдосконалювати свої знання.
«Ситуації в роботі медика бувають різні — від критичних до комічних, але якщо ви професійно підготовлені, то вихід знайдете завжди. Потрібно постійно вчитися, розвиватися і не боятися труднощів», — наголошує лікарка.
На її переконання, справжній медичний працівник має поєднувати професіоналізм із людяністю.
«Медичний працівник повинен бути не тільки професіоналом, але й уважним, відповідальним, доброзичливим, ставитися до пацієнтів з повагою. А коли поруч сміливі, фахові й мудрі однодумці, працювати значно легше», — підсумувала Ольга Бевзюк.
За інформацією Шполянської міської ради