«До Львова більше ні ногою»: одеські блогери поїхали з міста після зауважень через російську мову

Одеські блогери приїхали до Львова знімати влог, але після зауважень через російську мову вирішили поїхати з міста. В іншій ситуації туристка після зауваження львівського таксиста заявила: «Та ви вже дістали зі своїм Львовом, зі своєю українською мовою та її захистом». Чому мовне питання досі викликає агресію, звідки береться протистояння «схід — захід» і кому вигідно розколювати українське суспільство, розповів LMN журналіст та громадський активіст Костянтин Андріюк.

Одеські блогери Кабріолетта та її наречений Андрій приїхали до Львова, аби зняти влог про популярні заклади міста. Під час зйомок перехожі робили їм зауваження через спілкування російською мовою. Зрештою блогери вирішили залишити Львів та поїхати до Києва.

«Ми були позитивно налаштовані на зйомки класного контенту зі Львова. Але люди цього міста зробили все можливе, щоб через кілька годин перебування у цьому місті нам захотілось втікти звідти», — заявили вони.

Їхня історія вкотре запустила в соцмережах суперечки про мовне питання. Одні користувачі підтримали львів’ян, інші почали звинувачувати місто у нетерпимості до російськомовних.

Ще один подібний випадок стався під час телефонного дзвінка водія таксі до жінки, яка хотіла замовити автомобіль. Вона вживала нецензурну лексику щодо Львова, України та Львівського оперного театру.

«Вас усіх ненавиджу, розумієте? Всіх. Ви всіх уже за*бали, все, блядь, зі своїм Львовом, заюханим. Ви всіх за*бали зі своєю, блядь, Україною. Виїжджайте сюди на вулицю, будь ласка, до тебе й*бана опера ваша, занюхана, нікому не потрібна. Ця опера нічого не означає!»

Для Андріюка такі історії — не просто побутові сварки. На його думку, вони демонструють проблему, яка досі існує в українському суспільстві.

«росія розгойдує Україну руками людей з українськими паспортами»

Журналіст вважає, що тему мови та регіонального протистояння активно використовує російська пропаганда.

«Насправді, на мою точку зору, це все елементи гібридної війни російського агресора проти України. І це елементи ІПСО. Ось ці всі вкидання, різноманітні історії, які постійно з’являються в інформаційному просторі, — все це мені справляє враження, що спеціально вкидаються якісь оновлені російські методички. І саме росія вустами та діями окремих громадян України, людей, в яких у кишені з якогось дива опинився український паспорт, розгойдує ситуацію, ділить нас на схід і захід та зіштовхує лобами».

За словами Андріюка, після початку повномасштабного вторгнення мільйони українців почали переходити на українську. І саме це, на його думку, не може не турбувати Росію.

«росія, Кремль прекрасно бачать, що українська мова не просто не здає свої позиції, а набирає сили, тому що значно більше людей переходять на українську мову. Велетенський відсоток перейшов, починаючи від 24 лютого 2022 року. І в Україні формується таке ядро людей, які вже не бояться і не соромляться робити зауваження щодо вживання російської мови. І та частина людей, яка ще не перейшла, хоче вона чи не хоче, поступово розуміє: настав час перейти також на українську мову».

Водночас він вважає, що мовні конфлікти не варто автоматично називати російським ІПСО.

«Я ніколи не недооцінюю в цьому плані росіян. Вони дійсно витрачають на це серйозні гроші, вони дійсно креативлять. Ворога ніколи не можна недооцінювати. Але водночас ми повинні розуміти, що не кожна сварка українців між собою є російською спецоперацією. Проте коли десятки подібних історій постійно розганяються, коли вони складаються в одну картину і починають ділити українців на своїх і чужих, це вже серйозна проблема».

Чому російськомовні так агресивно реагують на Львів

На думку журналіста, частина негативу до Львова пов’язана саме з його чіткою мовною позицією.

«Їм особливо Львів стоїть кісткою в горлі. По-перше, працює стара кремлівська методичка: Львів — це бандерівці, Львів — це УПА, Львів — це Бандера. Хоча Степан Бандера народився на території сучасної Івано-Франківської області. Але кого це цікавить? У них Львів дорівнює Бандера, дорівнює УПА і так далі. А після повномасштабного вторгнення Львів ще й став містом, де дуже чітко почали відстоювати українську мову».

Андріюк згадує, що після початку повномасштабної війни у Львові можна було побачити оголошення бізнесів із закликами спілкуватися українською.

«Львів виявився, за моїми спостереженнями, містом, де після початку повномасштабного вторгнення продавці, малий і середній бізнес вивішували оголошення: “Ми не розмовляємо і не обслуговуємо мовою окупанта”. І це дуже сильно бомбило тих, хто приїжджав, зокрема частину російськомовних людей. Замість того, щоб подумати: “Добре, я в Україні, спробую перейти на українську”, починалися розмови про те, що їх нібито ущемляють».

Саме тому, за його словами, Львів часто стає мішенню для критики.

«Не можна ділити українців на східняків і західняків»

Андріюк переконаний, що регіональні відмінності не повинні перетворюватися на ворожнечу.

«Бути українцем — це відчувати свою ідентичність, свою самосвідомість. Не казати постійно: у нас погано, у них краще, ми східняки, вони західняки. Навпаки — потрібно робити так, щоб у нас було класно, відстоювати своє і любити своє, як би банально це не звучало».

Він навів у приклад Польщу, де, на його думку, національна ідентичність стала важливою частиною суспільного життя.

«Я завжди ставлю в приклад Польщу, тому що вона поруч. Поляки десятки років тому запустили національні програми, спрямовані на те, щоб люди пишалися тим, що вони поляки. Вони можуть сперечатися між собою, критикувати свою владу, мати різні політичні погляди, але в міжнародному спілкуванні вони не дозволяють принижувати свою країну. Нам теж потрібно вчитися цій національній самосвідомості».

«Ми повинні говорити однією мовою — українською»

Для Андріюка мовне питання — це не про Львів проти Одеси, Києва чи Донецька.

«Я не хочу ділити Україну. Але українська мова — вона одна в Україні. І якщо ворог прекрасно розуміє, наскільки важлива мова, якщо росія десятиліттями вкладається у мовну пропаганду, щоб російська мова знову панувала на території України, то чому частина українців не може своїми мізками побачити це і зрозуміти? Чому б російськомовним українцям не перейти на українську і не забрати у ворога цей козир?»

Водночас він визнає, що перехід на українську не може бути миттєвим для всіх.

«Я прекрасно розумію, що люди не можуть за один день змінити мову, якою говорили все життя. Але питання в іншому — чи ми хочемо рухатися в цьому напрямку. Якщо хочемо, то це можна зробити. І сьогодні вже мільйони українців це довели».

Історії з одеськими блогерами та туристкою у львівському таксі — лише чергові приклади того, наскільки болючим залишається мовне питання.

Але головна проблема, за словами Андріюка, починається там, де мовна суперечка перетворюється на ненависть до цілого регіону.

Бо коли українців змушують сперечатися, хто з них «справжніший» — східняк чи західняк, україномовний чи російськомовний, — замість спільного ворога вони починають бачити ворога одне в одному.

Нагадаємо, що попри законодавчі обмеження, російська музика досі звучить у публічних місцях Львівщини. За понад чотири роки на «102» надійшло 1488 звернень щодо публічного використання російської музики та іншого російськомовного культурного продукту. У деяких випадках суперечки через пісні закінчуються бійками.