До останнього подиху боровся за життя: у Шепетівці попрощалися з оператором БПЛА Ярославом Вітвіцьким

Творча юність та мирне життя

Ярослав Вітвіцький народився 27 жовтня 1996 року у Шепетівці. Він зростав у великій та дружній родині, де батьки виховали п’ятьох дітей, прищепивши їм цінності взаємоповаги. Юнак був надзвичайно обдарованим, творчим та всебічно розвиненим:

• навчався у музичній школі;
• грав на сцені зразкового театру «Арлекіно»;
• виступав у складі хореографічного ансамблю «Овація».

Після закінчення Шепетівської школи-пансіону Ярослав здобув професію електрика у місцевому професійному ліцеї.

Військовий шлях, втрата брата та чотири поранення

Покликання захищати рідну землю виявилося для юнака сильнішим за мирні плани. Вперше він підписав контракт у 2016 році, виконуючи бойові завдання в зоні АТО у Станиці Луганській. Після періоду цивільного життя в Києві, у 2021 році Ярослав свідомо повернувся до війська, тому повномасштабне вторгнення зустрів у повній бойовій готовності.

Невимовним ударом для воїна стала смерть старшого брата Михайла, який також боронив Україну, але пішов з життя через підірване на фронті здоров’я. Ця втрата лише загартувала Ярослава — він вирішив боротися далі вже за двох. За час запеклих боїв Захисник дістав чотири поранення, але щоразу демонстрував залізну волю та повертався у стрій до своїх побратимів.

Власна родина та фатальний бій

Попри суворі реалії війни, у 2023 році Ярослав одружився. Для своєї коханої Аліни він став надійною опорою, а найбільшим щастям для подружжя став синочок Еміль, якому зараз лише півтора року.

На фронті воїн був універсальним та безстрашним. Він починав як водій-електрик, а згодом успішно опанував складну спеціальність оператора БПЛА. На початку травня 2026 року під час виконання надскладного бойового завдання Ярослав отримав фатально важке поранення, зазнавши 78% опіків тіла.

За порятунок Героя розгорнулася справжня битва — спочатку в шпиталях Харкова та Києва, а згодом у спеціалізованому опіковому центрі міста Дортмунд (Німеччина). Німецькі лікарі виборювали кожен його подих, проте ушкодження виявилися надто важкими. 23 червня серце молодого воїна зупинилося.

«Ярослав Вітвіцький обрав шлях воїна і патріота. Наш Герой воював заради світлого та мирного майбутнього, заради своєї родини та сина, щоб той зростав на вільній українській землі. Світла пам'ять Захиснику! Герої не вмирають!» — наголошують у громаді.