Доглядав за недієздатною родичкою з 2004 року, але ТЦК відмовив у відстрочці, бо не було рішення суду про опікунство: що вирішив суд

Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету про призначення опікуна, ухвалене до законодавчих змін 2005 року, залишається чинним і може підтверджувати право на відстрочку від мобілізації. ТЦК зобов’язали повторно розглянути заяву військовозобов’язаного з урахуванням правової оцінки суду.

Обставини справи

25 березня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 520/30277/25 за позовом військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач перебуває на військовому обліку та, згідно з військово-обліковим документом у застосунку «Резерв+», є військовозобов’язаним.

Рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради в місті Харкові від 20 січня 2004 року № 1/17 чоловіка призначили опікуном недієздатної жінки 1971 року народження. Її було визнано недієздатною рішенням Фрунзенського районного народного суду міста Харкова від 26 квітня 1994 року у справі № 2-742/1994.

У 2024–2025 роках чоловікові неодноразово надавали відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як опікуну особи, визнаної судом недієздатною.

Це підтверджували довідки територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 7 червня, 20 серпня та 19 листопада 2024 року, а також від 11 лютого, 16 травня та 19 серпня 2025 року.

Однак 4 листопада 2025 року після розгляду заяви чоловіка та поданих документів йому відмовили в наданні чергової відстрочки. Рішення оформили повідомленням № 131/431. Підставою для відмови стала відсутність рішення суду про призначення опікуна недієздатної особи.

Позивач не погодився з таким рішенням і звернувся до суду. Він просив визнати відмову протиправною та зобов’язати територіальний центр комплектування надати йому відстрочку на підставі пункту 10 частини першої статті 23 відповідного закону.

Позиція ТЦК

У відзиві на позов представник територіального центру комплектування просив відмовити в задоволенні вимог.

Відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з переліком документів, наведеним у додатку 5 до цього Порядку, для отримання відстрочки опікун особи, визнаної судом недієздатною, має надати рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.

За твердженням відповідача, під час звернення в листопаді 2025 року позивач не надав рішення суду про призначення опікуна. Натомість він подав рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради міста Харкова від 20 січня 2004 року, яке, на думку ТЦК, не відповідало вимогам чинного нормативного регулювання.

У територіальному центрі також зазначали, що попереднє надання відстрочки не створює безумовного та безстрокового права на її отримання в майбутньому, оскільки кожне звернення розглядається окремо з урахуванням законодавства, чинного на відповідний момент, і поданих документів.

Відповідач наполягав, що діяв у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства.

Що пояснив позивач

У відповіді на відзив чоловік наголосив, що рішення про призначення його опікуном ухвалили у 2004 році, коли законодавство передбачало інший порядок призначення опікунів.

Він посилався на статті 60 та 63 Цивільного кодексу України, до яких Законом України від 3 березня 2005 року № 2450-IV внесли зміни щодо порядку встановлення опіки та призначення опікунів.

За чинними на той час правилами опікуна призначав орган опіки та піклування. Після законодавчих змін повноваження встановлювати опіку над фізичною особою, визнаною недієздатною, та призначати опікуна за поданням органу опіки та піклування перейшли до суду.

Позивач зазначив, що рішення про призначення його опікуном ухвалили до цих змін, а тому воно залишається чинним. На його думку, вимога надати рішення суду про призначення опікуна в такій ситуації не враховує законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин.

Чоловік також наголошував, що положення закону про відстрочку для опікунів спрямоване на захист прав недієздатних осіб, які потребують опіки.

Позиція суду: рішення про призначення опікуна залишається чинним

Дослідивши матеріали справи, Харківський окружний адміністративний суд погодився з доводами позивача та визнав, що подані ним документи підтверджують призначення опікуном недієздатної особи.

Суд нагадав, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Водночас порядок оформлення відстрочки визначається постановою Кабінету Міністрів України № 560. Згідно з пунктом 58 Порядку військовозобов’язані подають заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку. За пунктом 60 цього Порядку відповідна комісія вивчає подані матеріали й ухвалює рішення про надання відстрочки або відмову в її наданні.

Суд окремо проаналізував законодавство, яке діяло на момент визнання жінки недієздатною та призначення позивача її опікуном.

Зокрема, стаття 16 Цивільного кодексу Української РСР передбачала, що над громадянином, якого суд визнав недієздатним, встановлюється опіка.

Водночас відповідно до частини першої статті 63 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на 1 січня 2004 року, опікуна або піклувальника призначав орган опіки та піклування.

Зміни до статей 60 і 63 Цивільного кодексу України, які передбачили судовий порядок встановлення опіки та призначення опікуна, набрали чинності 22 березня 2005 року.

Суд застосував також статтю 5 Цивільного кодексу України, яка регулює дію актів цивільного законодавства в часі. Відповідно до неї акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності, а акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім передбачених законом випадків.

У рішенні зазначено:

«Враховуючи, що Рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради від 20.01.2004 №1/17 [...] було ухвалено до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України" від 03.03.2005 №2450-VI, а тому Рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради від 20.01.2004 №1/17 залишається чинним, якщо не було іншого рішення про скасування опіки».

Суд також врахував лист Управління соціального захисту населення Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 19 листопада 2025 року № К-35.12.-02.

Згідно з цим документом, недієздатна жінка перебуває на обліку в опікунській раді Адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, а її опікуном є позивач. Рішення виконавчого комітету про призначення чоловіка опікуном залишається чинним.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення суду від 26 квітня 1994 року про визнання жінки недієздатною та рішення виконавчого комітету від 20 січня 2004 року про призначення опікуна є належними документами для підтвердження відповідних обставин.

Чому суд визнав відмову протиправною

Суд зазначив, що для підтвердження права на відстрочку за пунктом 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» необхідно встановити два факти: визнання особи недієздатною та призначення військовозобов’язаного її опікуном.

Водночас під час затвердження постановою № 560 переліку документів для оформлення відстрочки Кабінет Міністрів України не врахував, що до 22 березня 2005 року призначення опікунів належало до компетенції органів опіки та піклування, а не суду.

У зв’язку із цим суд послався на частину третю статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Суд врахував, що позивач подав рішення про визнання жінки недієздатною та рішення виконавчого комітету про призначення його опікуном. Ці документи підтверджували його повноваження щодо опіки.

Крім того, відповідач у відзиві не навів зауважень або недоліків щодо поданих документів, які б спростовували факт призначення позивача опікуном недієздатної особи.

З огляду на встановлені обставини суд визнав протиправним рішення територіального центру комплектування про відмову в наданні відстрочки, оформлене повідомленням від 4 листопада 2025 року № 131/431.

Що вирішив суд

Харківський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов у справі № 520/30277/25.

Суд визнав протиправним рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас суд не зобов’язав ТЦК безпосередньо надати відстрочку. Натомість він зобов’язав територіальний центр комплектування повторно розглянути заяву військовозобов’язаного про надання відстрочки, врахувавши правову оцінку, викладену в судовому рішенні.

Обґрунтовуючи такий спосіб захисту, суд зазначив, що ухвалення рішення про надання відстрочки належить до дискреційних повноважень відповідної комісії. Тому суд не підміняє суб’єкта владних повноважень у здійсненні його компетенції, але може зобов’язати його повторно розглянути заяву з урахуванням установлених судом обставин і наданої правової оцінки.

Також суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.