Документ, що випередив час: чому Конституція Орлика досі дивує світ

16 квітня 1710 року — укладено договір між гетьманом Пилипом Орликом та козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького». В історіографії зустрічаються різні назви документа як от «Хартія», «Угода», «Конституція Пилипа Орлика», «Бендерська конституція» тощо. Останню назву документ отримав через те, що був ухвалений на козацькій раді біля міста Бендери в Молдові. У Музеї пропаганди, що на Шепетівщині, нагадали історичні факти.

Це була подія, що випередила світову політичну думку на десятиліття. Поки тогочасна Європа все ще трималася за ідеї абсолютизму, українська козацька еліта створила документ, який сьогодні ми називаємо першою конституцією у світі.

Історія Конституції Пилипа Орлика — це літопис народження української політичної нації в один із найтрагічніших періодів її існування. Після катастрофічної поразки під Полтавою у 1709 році та подальшої смерті гетьмана Івана Мазепи, українська державність опинилася на межі повного знищення, а козацька еліта була змушена шукати порятунку в еміграції на землях тогочасної Османської імперії.

В «Пактах й Конституції законів…» йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави. Підписали документ гетьман Орлик, а від запорожців — кошовий отаман Кость Гордієнко.

Складається документ з преамбули й шістнадцяти розділів. Згідно з ними законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту. Найвищу виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини, а всі юридичні справи належали до юрисдикції Генерального суду.

Історик Володимир Замлинський характеризував «Конституцію Пилипа Орлика» так:

«Французькі просвітителі ще навіть не наважувалися на розробку тих громадянських ідей, що були закладені в ній. Уперше в Європі було вироблено реальну модель вільної, незалежної держави, заснованої на природному праві народу на свободу і самовизначення, модель, що базувалася на незнаних досі демократичних засадах суспільного життя. Слід зауважити, що навряд чи такий документ міг бути вироблений одним Орликом зі старшиною. Все свідчить про те, що в ньому були закладені виплекані за довге життя думки самого Мазепи».

Цей кодекс став результатом глибокого осмислення помилок минулого та прагнення захистити козацьку державу від диктатури та зовнішнього поневолення. Особливу увагу документ приділяв соціальній справедливості: він прямо забороняв експлуатацію рядового козацтва та селянства, вимагав захисту прав вдів і сиріт, а також звільняв від податків найбільш незахищені верстви населення.

У геополітичному сенсі Конституція проголошувала Україну незалежною державою під протекторатом Швеції, визначала її кордони та наголошувала на необхідності повернення всіх окупованих територій. Хоча через несприятливу міжнародну ситуацію цей документ так і не отримав повної юридичної сили на всій території України, його вплив на свідомість наступних поколінь борців за волю був колосальним. Він зафіксував факт того, що Україна ще на початку XVIII століття мала інтелектуальну сміливість відмовитися від деспотії на користь законності. Довгі роки оригінали Конституції вважалися втраченими, і лише на початку XXI століття україномовний рукопис було знайдено у шведському архіві в Стокгольмі, що стало справжньою сенсацією.

Сьогодні цей «Забутий кодекс» є найважливішим доказом нашої історичної приналежності до європейської політичної традиції та нагадуванням про те, що українська демократія має набагато глибші корені, ніж може здатися на перший погляд. Це не просто архаїчний папір, а живий маніфест волі, який і сьогодні звучить актуально в контексті боротьби за українську ідентичність та право самостійно обирати своє майбутнє.