Донька не могла доглядати за батьком, дружина теж потребувала догляду: суд зобов’язав ТЦК переглянути відстрочку онука

28-08-2026 19:53
news-image
Суд зобов’язав повторно розглянути заяву про відстрочку від мобілізації чоловіка через догляд за дідом з інвалідністю II групи.
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Харківський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення про відмову військовозобов’язаному у наданні відстрочки від призову під час мобілізації. Суд встановив, що чоловік фактично здійснює догляд за дідом з інвалідністю II групи, а його родичі першого ступеня споріднення не мають можливості здійснювати такий догляд.

Обставини справи

Позивач звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підставою для звернення було те, що він здійснює постійний догляд за своїм дідом, який є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

21 листопада 2025 року комісія з розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки від призову під час мобілізації ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки. Рішення було оформлене протоколом №135, а заявника повідомили листом №135/864.

Підставою для відмови зазначили відсутність документів, які підтверджують неможливість членів сім’ї першого ступеня споріднення — доньки або дружини — здійснювати догляд за особою з інвалідністю II групи.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду. Він просив визнати рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправним і скасувати його, а також зобов’язати повторно розглянути його заяву та прийняти рішення щодо надання відстрочки на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач зазначав, що надав необхідний та повний пакет документів, який підтверджує здійснення ним догляду за дідом з інвалідністю II групи.

Відповідач заперечував проти задоволення позову. У відзиві, поданому 22 грудня 2025 року, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вказував, що позивач не надав необхідного пакета документів для підтвердження права на відстрочку.

Які обставини встановив суд

Суд встановив, що дід позивача є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду. Це підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та посвідченням особи з інвалідністю.

Також суд встановив, що дід має членів сім’ї першого ступеня споріднення — доньку та дружину.

При цьому донька не проживає разом із батьком. З матеріалів справи суд встановив, що вона разом із неповнолітнім сином проживає в іншому населеному пункті.

Крім того, донька має на утриманні сина, який має статус дитини з інвалідністю та потребує стороннього догляду. Це підтверджується медичним висновком.

Дружина діда також сама потребує отримання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі. Така обставина підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії від 24 січня 2025 року.

Суд також встановив, що факт здійснення позивачем догляду за дідом підтверджується повідомленням управління соціального захисту населення від 11 квітня 2025 року. Згідно з ним позивачу у зв’язку з доглядом за дідом призначено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка здійснює догляд за своїм дідом — членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду.

Які норми застосував суд

Суд послався, зокрема, на пункт 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ця норма передбачає, що не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, які є членами сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи та зайняті постійним доглядом за нею — не більше одного, за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо такі члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком.

Суд зазначив, що відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, комісія повинна вивчити заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, а за потреби — отримати додаткову інформацію від органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Суд окремо наголосив, що законодавство пов’язує можливість надання відстрочки за пунктом 14 частини першої статті 23 не лише з фактом здійснення догляду особою другого ступеня споріднення, а з наявністю або відсутністю у особи, за якою здійснюється постійний догляд, членів сім’ї першого ступеня споріднення, які здатні здійснювати такий догляд.

«Єдиною законодавчою підставою, що надає право на відстрочку за умови здійснення догляду особою другого ступеня споріднення, в контексті даного спору, є неможливість членів сім’ї першого ступеня споріднення здійснювати догляд у зв’язку з тим, що вони самі потребують постійного догляду», — зазначив суд.

Позиція суду щодо права на відстрочку

Оцінивши докази, суд дійшов висновку, що на момент звернення із заявою про відстрочку та на момент розгляду справи позивач був єдиною особою, яка мала фактичну можливість і здійснювала догляд за своїм дідом.

Суд врахував, що донька діда проживає в іншому населеному пункті та не здійснює догляд за батьком, а також має на утриманні дитину з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду.

Дружина діда, своєю чергою, сама потребує соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заяву про надання відстрочки територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розглянув без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд послався на захист прав осіб з інвалідністю

У рішенні суд також зазначив, що відстрочка від призову близьких родичів осіб з інвалідністю пов’язана з особливими потребами щодо сторонньої підтримки або обмеженими можливостями самої особи з інвалідністю, зумовленими станом здоров’я.

Суд послався на Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, яка передбачає зобов’язання держави вживати заходів для захисту таких осіб від дискримінації.

Також суд навів положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

У рішенні зазначено, що позбавлення особи з інвалідністю підтримки з боку близьких осіб ставить її в очевидно менш сприятливе становище порівняно з іншими особами та може бути кваліфіковане як непряма дискримінація.

Суд дійшов висновку, що ненадання позивачу відстрочки, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», може призвести до позбавлення особи з інвалідністю II групи підтримки з боку інших осіб, оскільки за станом здоров’я вона потребує постійного догляду, а єдиною особою, яка фактично його здійснює, є онук.

Що вирішив суд

Харківський окружний адміністративний суд у справі № 520/31384/25 повністю задовольнив позов.

Суд визнав протиправним та скасував рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21 листопада 2025 року №135/864 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Також суд зобов’язав ТЦК та СП повторно розглянути заяву позивача, зареєстровану 19 листопада 2025 року за №20251119-174637, та прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з підстав, визначених пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правових висновків суду у цій справі.

Крім того, суд постановив стягнути з територіального центру комплектування та соціальної підтримки за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору на користь позивача у розмірі 968,96 грн.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Источник: СЮГ