Доступ до даних працівника у службовому телефоні є порушенням права на приватність – ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 8 Конвенції у справі GUYVAN v. UKRAINE  щодо збору та обробки даних його робочого мобільного телефону роботодавцем у межах внутрішнього розслідування. Суд дійшов висновку, що національні суди не забезпечили належного захисту права на повагу до приватного життя.

Обставини справи

Заявник користувався мобільним номером, який спочатку був його особистим, але згодом був закріплений за ним як службовий і оплачувався роботодавцем. У 2010 році компанія встановила ліміти на використання мобільного зв’язку та визначила порядок компенсації витрат, зокрема щодо міжнародного роумінгу.

У 2015 році роботодавець розпочав перевірку після того, як у телефонних рахунках виявилися дані про використання роумінгу у періоди, коли, за табелями обліку, заявник мав перебувати на робочому місці. Під час розслідування компанія звернулася до мобільного оператора та отримала детальну інформацію про дзвінки, повідомлення, країни перебування, тривалість з’єднань і номери абонентів.

Згодом роботодавець подав щодо працівника заяву про кримінальне правопорушення, а самого заявника було звільнено за відсутність на роботі.

Українські суди відмовили у задоволенні позову заявника. Суди виходили з того, що телефон належав компанії, а зібрані дані не становлять персональної інформації, оскільки використовувалися лише для перевірки трудової дисципліни та присутності на роботі.

Рішення ЄСПЛ

Однак Європейський суд з прав людини дійшов протилежного висновку. ЄСПЛ наголосив, що поняття «приватне життя» є широким та виходить за межі суто приватної сфери особи, охоплюючи також її взаємодію в професійному середовищі. Суд підкреслив, що до сфери приватного життя можуть належати, зокрема, дані про місцезнаходження особи в конкретний момент часу.

У цій справі Суд звернув увагу, що інформація, яку роботодавець отримав від мобільного оператора, стосувалася використання службового телефону, закріпленого за заявником, але дозволеного також для приватного використання за умови компенсації витрат.

Водночас така інформація включала дані про перебування заявника в різних країнах, а також про його телефонні контакти.

Суд зазначив, що така інформація може розкривати приватні аспекти життя особи, зокрема її переміщення та комунікації, і тому підпадає під поняття персональних даних.

Крім того, ЄСПЛ нагадав, що навіть у випадках, коли втручання здійснюється не державним органом, а приватним роботодавцем, держава зобов’язана забезпечити ефективний захист права на повагу до приватного життя. Такі позитивні зобов’язання можуть вимагати від держави створення належної правової та судової системи захисту.

Суд зазначив, що національні суди зобов’язані проводити повний аналіз пропорційності втручання та враховувати вимоги захисту персональних даних. Невиконання такого аналізу означає недотримання стандартів статті 8 Конвенції. Оцінюючи обставини справи, Суд звернув увагу, що роботодавець мав право отримувати від оператора зв’язку інформацію лише для визначення службового чи приватного характеру дзвінків з метою компенсації витрат.

Водночас запити, зроблені роботодавцем під час внутрішнього розслідування, виходили за межі цієї мети, оскільки дозволяли встановити місцезнаходження заявника за кордоном у певні дати, а також містили дані про його контакти та країни перебування. При цьому сама національна влада визнавала, що така інформація не була необхідною для перевірки присутності працівника на роботі.

Суд дійшов висновку, що такий збір і обробка даних становили втручання у право заявника на повагу до приватного життя. Однак національні суди не провели належної оцінки пропорційності цього втручання, обмежившись висновком, що отримані відомості не є персональними даними.

У зв’язку з цим Суд встановив, що заявнику не було забезпечено ефективного судового контролю за дотриманням критеріїв моніторингу комунікацій на робочому місці, а держава не виконала своїх позитивних зобов’язань за статтею 8 Конвенції.

Крім цього, суд зазначив, що заявник не подавав вимоги про справедливу сатисфакцію, тому підстав для присудження будь-якої грошової компенсації підстав не має.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.