Дружина має III групу інвалідності, сліпоту одного ока та психічний розлад: чоловіку відмовили у відстрочці
Чоловіку відмовили у відстрочці, хоча його дружина з III групою інвалідності має сліпоту одного ока та біполярний афективний розлад. Харківський окружний адміністративний суд з’ясував, чи відповідають такі обставини передбаченим законом підставам для відстрочки та наскільки обґрунтованою була відмова комісії.
Спір стосувався застосування п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма передбачає, зокрема, право на відстрочку для військовозобов’язаних, які мають дружину або чоловіка з III групою інвалідності, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів. Також вона передбачає відстрочку за наявності у дружини або чоловіка з III групою інвалідності психічного розладу.
Обставини справи
Військовозобов’язаний звернувся до відповідної комісії із заявою про надання відстрочки на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Своє право на відстрочку він обґрунтовував тим, що його дружина має III групу інвалідності, одне її око не виконує функцію зору, а також у неї наявний психічний розлад.
До заяви чоловік долучив, зокрема, свідоцтво про шлюб, пенсійне посвідчення дружини, витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та медичні документи.
Комісія відмовила у наданні відстрочки. Причину відмови сформулювали так: захворювання дружини не відповідають критеріям п. 12 ч. 1 ст. 23.
Не погодившись із таким рішенням, чоловік звернувся до суду. Він просив визнати протиправною та скасувати відмову, а також зобов’язати надати йому відстрочку.
Відповідач наполягав, що підстав для відстрочки немає. Зокрема, зазначалося, що дружині позивача встановлено III групу інвалідності за основним діагнозом «дегенерація макули та заднього полюса».
Експертна команда не встановила потреби у постійному сторонньому догляді, необхідності постійної допомоги інших осіб, повної втрати здатності до самообслуговування чи анатомічної втрати органа або парних органів.
На думку відповідача, порушення зору дружини позивача є функціональними змінами, однак не свідчать про анатомічну відсутність очного яблука або втрату парного органа.
Що зазначив суд
Оцінюючи обставини справи 520/1345/26, суд звернув увагу на формулювання п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону.
Суд зазначив, що відсутність парного органу — ока — не завжди означає його фізичну відсутність. На думку суду, така відсутність може бути як фізичною, так і функціональною.
У цій справі око дружини позивача фізично наявне, однак унаслідок захворювань і дефектів воно не функціонує, тобто не виконує функцію зору.
При цьому суд звернув увагу, що закон передбачає відсутність парного органу як одну з відповідних підстав, однак не уточнює, що така відсутність обов’язково повинна бути фізичною. Закон також не містить переліку захворювань, за якими визначається відсутність парного органу.
Тому наявні у дружини позивача захворювання, дефекти та порушення функції органу зору суд у цій конкретній справі оцінив як функціональну відсутність ока як парного органу.
Водночас суд врахував ще одну обставину. Пункт 12 ч. 1 ст. 23 Закону окремо передбачає наявність психічного розладу в особи з III групою інвалідності. У дружини позивача, як встановив суд, наявний психічний розлад F31 — біполярний афективний розлад.
Таким чином, суд врахував як порушення функції одного ока, так і підтверджену наявність психічного розладу.
Чому відмову визнали протиправною
Суд також проаналізував, як комісія розглянула заяву військовозобов’язаного.
До заяви, як встановив суд, був долучений передбачений законодавством пакет документів. Зауважень до них під час розгляду заяви відповідач не висловлював.
Відповідно до Порядку №560 комісія повинна вивчити заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, а за необхідності — направити запити до відповідних державних органів або використати інформацію з публічних електронних реєстрів.
Натомість, відмовляючи чоловікові, комісія фактично обмежилася твердженням, що захворювання його дружини не відповідають установленим критеріям.
Як зазначив суд, відповідач не обґрунтував підстав відмови та не вказав, яких саме документів не надав позивач для отримання відстрочки.
Суд дійшов висновку, що комісія не надала належної оцінки змісту заяви та всім долученим до неї документам. Тому рішення про відмову не відповідало принципу обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень.
Що вирішив суд
Харківський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.
Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії від 9 січня 2026 року про відмову у наданні військовозобов’язаному відстрочки.
Відповідача зобов’язали повторно розглянути заяву чоловіка про надання відстрочки та прийняти рішення з урахуванням мотивів, викладених у судовому рішенні.
Водночас суд не зобов’язав безпосередньо надати чоловікові відстрочку.
Суд зазначив, що заяву позивача не було належним чином розглянуто, тому вимога про зобов’язання одразу надати відстрочку є зверненою на майбутнє та задоволенню не підлягає.
Отже, рішення суду не означає автоматичного надання військовозобов’язаному відстрочки. Комісія має повторно розглянути його заяву з урахуванням мотивів суду.
Також на користь позивача стягнули 1131,20 грн судового збору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
