ДТП потрапила на відеореєстратор: як правильно зберегти і передати запис для суду — практика ВС
Після ДТП довести свою правоту словами буває складно, особливо коли кожен учасник має власну версію подій. Натомість відеореєстратор може зафіксувати момент аварії та дії водіїв до зіткнення. Зокрема відеозапис може бути використаний як доказ під час судового розгляду.
Як передбачено статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини правопорушення та винність особи. Серед джерел таких даних КУпАП прямо називає показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису, у тому числі тих, що використовуються особою, яку притягають до адміністративної відповідальності, або свідками.
Закон не обмежує можливість використання відео лише записами, зробленими поліцією. Власний відеореєстратор водія також може зафіксувати обставини, які мають значення для справи.
Що саме може підтвердити відеозапис
Наприклад, запис із реєстратора може допомогти встановити:
- момент зіткнення та послідовність подій;
- напрямок і характер руху автомобілів;
- дотримання сигналів світлофора;
- виконання водіями вимог дорожніх знаків і розмітки;
- дії інших учасників дорожнього руху;
- обставини, які передували ДТП.
При цьому відео не обов’язково є єдиним доказом. Суд оцінює його разом із показаннями учасників і свідків, протоколом огляду місця події, схемою ДТП, висновками експертів та іншими матеріалами.
Для водія, який хоче використати відео в суді, важливо зберегти сам файл у первісному вигляді та не редагувати його. За можливості варто зберегти весь фрагмент, а не лише вирізану частину події. Це має значення, оскільки суд може перевіряти достовірність і цілісність електронного доказу.
Коли відео є доказом: на що звертає увагу суд
У постанові від 9 листопада 2023 року Верховний Суд розглянув питання, чи можна використовувати в суді відеозапис ДТП, який потерпілий добровільно передав слідчому. Захист наполягав, що такий доказ отримали з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу, оскільки диск із відео слідчий не вилучав, а отримав від потерпілого. Верховний Суд із цим аргументом не погодився. ДТП сталася 4 серпня 2018 року близько 18:00 у Харкові. Водій Volkswagen Golf рухався проспектом Московським у напрямку вулиці Академіка Павлова. Перед поворотом ліворуч на вулицю Соїча він, як встановили суди, не переконався, що маневр буде безпечним, та не надав переваги мотоциклу Suzuki Intruder, який рухався назустріч.
Автомобіль і мотоцикл зіткнулися. Внаслідок ДТП водій мотоцикла отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Суд першої інстанції визнав водія Volkswagen винним за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Однак під час розгляду справи виник спір щодо одного з доказів — відеозапису самої ДТП. Запис потрапив до матеріалів кримінального провадження після того, як потерпілий добровільно передав оптичний диск слідчому 5 серпня 2018 року, тобто наступного дня після аварії.
Захист поставив під сумнів допустимість цього доказу. На думку адвоката, диск не вилучався слідчим у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, а тому відеозапис був отриманий поза процесуальною процедурою.
Проте суди попередніх інстанцій не погодилися з такими доводами. Як встановив апеляційний суд, добровільну передачу диска було оформлено протоколом. Після цього слідчий виніс постанову, якою визнав диск речовим доказом і долучив його до матеріалів кримінального провадження.
Окрім цього, відеозапис перевірили експерти. За результатами експертизи у досліджуваному файлі ознак монтажу не виявили.
Саме ці обставини стали важливими під час оцінки відео як доказу. Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 86 КПК України доказ є допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому Кодексом. Водночас частина 2 статті 56 КПК прямо передбачає право потерпілого під час досудового розслідування подавати докази на підтвердження своєї заяви.
Тому той факт, що відеозапис не був вилучений слідчим, а добровільно наданий потерпілим, не свідчить про недопустимість такого доказу.
Верховний Суд звернув увагу, що в цій справі передача відео була належно оформлена, запис долучили до кримінального провадження, а проведене експертне дослідження не виявило ознак його монтажу. Суд дійшов висновку, що порушень вимог КПК під час отримання відеозапису не встановлено.
За статтею 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку. Тому для використання запису з відеореєстратора у суді має значення не лише те, що на ньому зафіксовано, а й можливість підтвердити його походження, цілісність та належне долучення до матеріалів справи. У підсумку Верховний Суд визнав доводи захисту щодо недопустимості відеозапису безпідставними. Водночас касаційну скаргу захисника задовольнили частково з іншої причини — суд змінив покарання водієві, зменшивши строк обмеження волі з трьох років до одного року шести місяців.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
