ДТП у стані сп’яніння коштувало поліцейській посади, але Верховний Суд зобов’язав врахувати стаж, нагороди й наявність у неї дитини

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 16 вересня 2026 року у справі № 380/793/24 розглянув спір щодо правомірності звільнення поліцейської зі служби внаслідок притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Справа порушує важливе практичне питання, чи достатньо встановити факт дисциплінарного проступку, чи орган і суди мають також оцінити особу поліцейської, її попередню службу та можливі пом’якшувальні обставини. Особливого значення це набуває у справах, де працівник посилається на сімейні обставини та необхідність захисту прав дитини.

Обставини справи

Поліцейська проходила службу на посаді начальника 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань у Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

12 листопада 2023 року за її участю сталася ДТП у місті Черкасах. За матеріалами службового розслідування, поліцейська керувала автомобілем HYUNDAI ELANTRA, здійснила наїзд на бордюр, унаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

На місці події вона відмовилася пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою газоаналізатора. Згодом у медичному закладі, за висновком лікаря-нарколога, у неї було встановлено стан алкогольного сп’яніння.

Пізніше, 13 листопада 2023 року Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України призначив службове розслідування.

За його результатами дисциплінарна комісія дійшла висновку, що поліцейська порушила вимоги законодавства, Присяги поліцейського, Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Правил дорожнього руху.

Тому 14 грудня 2023 року Департамент видав наказ № 461, яким до поліцейської застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Іншим наказом того самого дня № 773 о/с її звільнено зі служби з 25 грудня 2023 року.

Поліцейська оскаржила ці накази. Вона, зокрема, зазначала, що ДТП сталася у позаслужбовий час, коли вона не виконувала службових обов’язків, а також вважала, що під час обрання найсуворішого дисциплінарного стягнення не було враховано її позитивну службову характеристику, нагороди, відсутність дисциплінарних стягнень протягом восьми років служби та статус матері, яка самостійно виховує дитину.

Позивачка також посилалася на гарантії, передбачені статтею 184 КЗпП України, та вказувала на необхідність урахування прав та інтересів дитини.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2024 року відмовив у задоволенні позову. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2024 року залишив це рішення без змін.

Суди виходили з правомірності притягнення поліцейської до дисциплінарної відповідальності та вважали, що гарантії статті 184 КЗпП України не застосовуються до правовідносин, пов’язаних із проходженням і припиненням служби в поліції.

У касаційній скарзі поліцейська наполягала на неправильному застосуванні статті 19 Дисциплінарного статуту та статті 184 КЗпП України. Вона стверджувала, що суди не надали належної оцінки обставинам, які характеризують її особу та ставлення до служби, а також сімейному статусу.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд звернув увагу на вимоги законодавства щодо індивідуалізації дисциплінарної відповідальності поліцейського.

Суд вказав, що зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавець пов’язує вибір виду дисциплінарного стягнення не лише з установленим фактом вчинення дисциплінарного проступку та його тяжкістю, а й з необхідністю індивідуалізації дисциплінарної відповідальності з урахуванням обставин, що характеризують особу поліцейського, його попередню поведінку, ставлення до служби, а також наявність обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

При цьому відповідно до частини п’ятої статті 19 Дисциплінарного статуту для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом’якшують відповідальність поліцейського.

Суд установив, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам поліцейської щодо її позитивної характеристики, нагород та відсутності дисциплінарних стягнень.

У мотивувальній частині рішення не встановлено, чи містили матеріали службового розслідування відомості про зазначені обставини, чи були вони досліджені дисциплінарною комісією та чи враховувалися під час вирішення питання про вид дисциплінарного стягнення.

Не встановив суд першої інстанції і того, з яких причин зазначені позивачкою обставини, якщо вони підтверджуються матеріалами справи, не були враховані або не вплинули на вибір дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.

Апеляційний суд, зі свого боку, обмежився загальним висновком про врахування відповідачем характеру проступку, обставин його вчинення, особи поліцейської, ступеня її вини, попередньої поведінки та тривалості служби.

Проте наведений висновок має загальний характер і не містить належного мотивування. Зокрема, судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови не зазначено, які відомості щодо позивачки, її попередньої поведінки та ставлення до служби були враховані дисциплінарним органом, чи бралися до уваги її нагороди та відсутність дисциплінарних стягнень, а також яким чином зазначені обставини були співвіднесені з характером проступку при обранні саме такого виду дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд наголосив, що судовий контроль за рішенням суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності не може обмежуватися констатацією наявності у нього повноважень на застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Адміністративний суд має перевірити, чи реалізовано такі повноваження у встановлений законом спосіб, зокрема чи дотримано визначених законом критеріїв індивідуалізації дисциплінарної відповідальності та чи наведено належне обґрунтування вибору конкретного стягнення.

Сімейні обставини як можливий пом’якшувальний чинник

Окремо Верховний Суд розглянув доводи поліцейської про те, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідач не врахував її сімейні обставини.

Позивачка зазначала, що самостійно виховує дитину, та пов’язувала цю обставину як із гарантіями статті 184 КЗпП України, так і з можливістю врахування інших пом’якшувальних обставин відповідно до частини п’ятої статті 19 Дисциплінарного статуту.

Проте, зі змісту оскаржених судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій належної оцінки цьому доводу не надали та не встановили фактичних обставин, необхідних для його вирішення.

Зокрема, суди не встановили на підставі належних і допустимих доказів обставини щодо наявності у позивачки дитини, її сімейного статусу, обставини виховання нею дитини та інші фактичні дані, на які вона посилалася, обґрунтовуючи необхідність урахування цих обставин при визначенні виду дисциплінарного стягнення.

Не з’ясовано також, чи були ці обставини відомі відповідачу, чи повідомляла про них позивачка дисциплінарну комісію та чи були вони предметом її оцінки під час вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення.

Суд також звернув увагу на необхідність розмежування двох питань: можливості застосування статті 184 КЗпП України як норми, що встановлює спеціальну гарантію від звільнення, та можливості врахування сімейних обставин як інших обставин, що пом’якшують відповідальність поліцейського відповідно до частини п’ятої статті 19 Дисциплінарного статуту.

ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій такого розмежування не здійснили та, відповідно, не відповіли на довід позивачки, що її сімейні обставини мали бути враховані як критерій при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідно до положень частини п’ятої статті 19 Дисциплінарного статуту.

Водночас Верховний Суд утримався від надання висновку щодо застосування статті 184 КЗпП України, вказавши, що надати таку оцінку неможливо до належного встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції.

З урахуванням зазначених обставин висновок судів попередніх інстанцій про правомірність обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення та законність звільнення позивачки зі служби в поліції є передчасним.

Дискреційний характер повноважень керівника органу поліції щодо вибору виду дисциплінарного стягнення не означає можливості здійснення такого вибору без урахування встановлених законом критеріїв.

Межі відповідного розсуду визначаються, зокрема, положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту, які зобов’язують врахувати характер проступку, його обставини, особу порушника, ступінь вини, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Отже, з огляду на доводи позивачки, для висновку про обґрунтованість застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення необхідно встановити не лише факт вчинення нею дисциплінарного проступку та його характер, а й те, чи врахував відповідач під час визначення виду стягнення усі обставини, передбачені статтею 19 Дисциплінарного статуту, та чи здійснив належну індивідуальну оцінку особи поліцейської.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її направлення на новий розгляд.

Таким чином, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу поліцейської, скасував попередні рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно з’ясувати, чи врахував дисциплінарний орган обставини, які характеризують поліцейську, її попередню поведінку та ставлення до служби, а також чи були підстави врахувати її сімейні обставини як можливі пом’якшувальні чинники.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.