ДТП забрала два життя, але водія не відправили за ґрати: чому Верховний Суд залишив чоловіку іспитовий строк
Верховний Суд залишив у силі вирок водію, який спричинив смертельну ДТП із загибеллю двох людей. Чоловіка засудили до п’яти років позбавлення волі, однак звільнили від відбування покарання з випробуванням на три роки. Суд дійшов висновку, що тяжкість наслідків аварії сама по собі не виключає можливості такого рішення, якщо для цього є передбачені законом підстави. Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у справі № 155/1473/25.
Обставини справи
Як встановили суди, ДТП сталася 2 серпня 2025 року на автодорозі Львів — Радехів — Луцьк поблизу села Угринів Волинської області. Водій Opel Vivaro, перебуваючи у стані втоми, не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу. Там його автомобіль зіткнувся з Mercedes-Benz A 180 CDI. Водій Mercedes-Benz та пасажир Opel Vivaro загинули на місці.
Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2025 року водія визнали винуватим за ч. 3 ст. 286 КК України та призначили п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. Водночас на підставі ст. 75 КК України його звільнили від відбування основного покарання з випробуванням, установивши трирічний іспитовий строк. Волинський апеляційний суд 11 лютого 2026 року залишив вирок без змін, відхиливши апеляційну скаргу прокурора.
Прокурор не погодився з таким рішенням. На його думку, загибель двох людей та тяжкість злочину вимагали реального позбавлення волі. Проте апеляційний суд залишив вирок без змін, а Верховний Суд не знайшов підстав для його скасування.
Чому водія не відправили до в’язниці
Суди врахували не лише наслідки аварії, а й особу засудженого. Він раніше не був судимий, офіційно працював, мав постійне місце проживання та міцні соціальні зв’язки. За місцем роботи й проживання його характеризували позитивно.
Також суд узяв до уваги щире каяття водія, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Водій не перебував у стані алкогольного сп’яніння, а сам унаслідок аварії втратив внутрішній орган. Крім того, потерпілі просили призначити покарання, не пов’язане з реальним ув’язненням.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання. Суд наголосив, що відповідно до ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням залежить від оцінки тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи. Водночас застосування цієї норми не є автоматичним: суд повинен обґрунтувати, чому виправлення людини можливе без її ізоляції від суспільства.
Обґрунтовуючи своє рішення, суди врахували, що засуджений раніше не був судимий, уперше притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно працював, мав постійне місце проживання та міцні соціальні зв’язки. За місцем роботи й проживання його характеризували виключно позитивно. Також значення мали щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Водій не перебував у стані алкогольного сп’яніння, а внаслідок ДТП сам втратив внутрішній орган. Крім того, потерпілі просили призначити йому покарання, не пов’язане з реальним відбуванням.
Верховний Суд погодився, що призначення п’яти років позбавлення волі — мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, — відповідало засадам справедливості та співмірності з урахуванням установлених обставин. Суд також підкреслив, що загибель кількох людей є кваліфікуючою ознакою цього злочину, однак за наявності передбачених законом підстав не виключає застосування ст. 75 КК України.
Також Верховний Суд розглянув доводи прокурора щодо зарахування 4 серпня 2025 року одночасно як дня попереднього ув’язнення та дня цілодобового домашнього арешту. Суд зазначив, що за наявності рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням таке зарахування не визначає фактичної тривалості перебування засудженого в місцях позбавлення волі. Якщо звільнення з випробуванням буде скасовано відповідно до ст. 78 КК України, питання обчислення строку покарання із зарахуванням попереднього ув’язнення має вирішуватися судом першої інстанції в порядку виконання вироку.
У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд належним чином перевірив доводи прокурора та навів мотиви свого рішення. Касаційну скаргу прокурора залишили без задоволення, а ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
