Два роки між надією та болем: у Шепетівці попрощалися з десантником Сергієм Сулимою

Від АТО до повномасштабної війни: бойовий шлях десантника

Сергій Сулима народився 23 листопада 1987 року в Шепетівці. Через ранню втрату батька він швидко подорослішав і взяв на себе чоловічу роботу, ставши надійною опорою для матері. Свої перші військові навички здобув під час строкової служби в лавах Національної гвардії України.

Військовий шлях Героя був довгим та сповненим важких випробувань:

• у 2015 році був мобілізований до зони проведення АТО, де отримав поранення, проте вже у 2016-му підписав контракт із ЗСУ;
• після завершення служби працював за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення одразу повернувся в Україну зі словами: «Всі друзі воюють, я їх не залишу»;
• 1 лютого 2023 року був повторно мобілізований до лав 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Останній бій та нагороди Героя

Сергій щиро любив свою родину — дружину Олену, з якою вони побралися просто в лікарні, та донечку Валерію. Захисник мріяв після Перемоги повезти доньку в Карпати, але цим світлим планам не судилося здійснитися.

19 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області, зв’язок із воїном обірвався. Майже два роки родина жила між надією і болем, постійно долучаючись до акцій на підтримку безвісти зниклих захисників. На жаль, 27 січня 2026 року результати ДНК-експертизи остаточно підтвердили загибель Сергія.

За мужність, відданість та самовіддану службу Батьківщині Сергія Сулиму відзначили високими державними та відомчими нагородами:

• медаллю «За військову службу Україні»;
• відзнакою «Хрест "Військова розвідка"»;
• Хрестом за службу у Десантно-штурмових військах;
• почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».

«Життя Сергія Сулими стало прикладом безмежної любові до своєї родини, побратимів та України. Таким він назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав. Герої не вмирають!» — сумують у громаді.