Мама Героя Дані Коваля з власної ініціативи зробила дві автобусні зупинки — як знак любові, вдячності та вічної пам’яті про свого сина.
Це не просто зупинки. Це місця, які щодня нагадуватимуть людям про Даню — сина, Героя, людину, яку любили й якою пишалися
«Син не міг дивитися, як гинуть діти, казав, що врятує — скількох зможе. Пронизаний осколками витягував з окопу поранених побратимів, не долікувавшись, повернувся на фронт — адже був патріотом. Так про свого сина, загиблого 19-річного бійця з Вінниччини Даниїла Коваля на псевдо “Балу”, розповідає мати Лілія. Син пішов боронити Україну вісімнадцятирічним юнаком, служив у десантних військах, загинув у червні 2025 на Сумщині.
Даниїл Коваль народився 21 квітня 2006 року у селі Мала Деребчинка Жмеринського району. У 2012 у нього виявили ваду серця та прооперували в Києві. Останніх три роки сім’я проживає у Сутисках. Мама виховує двох молодших сестричок бійця: шестирічну Анастасію та сімнадцятирічну Каріну.
Після школи Даниїл у 2023 вступив до Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського на факультет економіки й права. З друзями син волонтерив, розповіла жінка.
“Могли поїхати по селах. Бабусі, які не можуть принести овочі чи щось інше, а хочуть передати захисникам. То вони з хлопцями збиралися, в кого є транспорт, поїхали й забрали. Скидалися на шкарпетки”, — розповіла Лілія Коваль.
За її словами, коли син бачив відео, як б’ють по дітях, як ті гинуть, то йому було боляче, адже любив дітей. Даниїл узяв академвідпустку в університеті та пішов у ТЦК в Тиврові. Там його тричі повертали.
“Він сказав: “Якщо ви мене не візьмете, то я поїду в Вінницю, і там мене візьмуть”. І він на четвертий раз все-таки підписав з ними контракт. Прийшов увечері й сказав про це, а вранці поїхав. Він навіть не дав мені одуматися. Не встигли його відмовити”.
За словами матері, син проходив військовий вишкіл на стрільця. Втім, побачив, як поруч навчалися літати на дронах, і попросив спробувати. Вийшло. Це помітив командир і запропонував йому перейти у 95 десантно-штурмову бригаду.
“Він до мене дзвонив увечері. Каже: “Мамо, я виїжджаю”. Спитала, куди, то сказав, що на Суми. Він мені казав, що це на дроні, це не так небезпечно, що він буде далеко. Старався мене заспокоїти, щоб я не хвилювалася. Потім я дізналася, що вони були першими. Вони були навідниками, шукали позиції росіян. Близько був від кордону”.
Даниїл займався безпосередньо розвідкою, коригуванням та ураженням з квадрокоптерів особового складу військових РФ.
Про це пізніше розповіли його побратими.
Він загинув, тримаючи фронт та допомагаючи іншим.
Вічна слава та памʼять Герою!